Кербель Лев Юхимович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кербель Лев Юхимович

КЕ́РБЕЛЬ Лев Юхимович (25. 10(07. 11). 1917, м-ко Семенівка, нині місто Черніг. обл. – 14. 08. 2003, Москва) – скульптор. Нар. художник РРФСР (1967) та СРСР (1977), дійс. чл. (1975), віце-президент Рос. АМ (1988–92). Чл. СХ РФ (1942). Сталін. (1950) і Ленін. (1962) премії. Герой Соц. Праці (1985). Учасник 2-ї світ. війни. Держ. та бойові нагороди СРСР. 1942–45 – військ. художник Політуправління Пн. флоту. Закін. Моск. худож. ін-т (1948; викл. О. Матвєєв, Л. Шервуд), де й працював від 1962: від 1963 – проф. Викл. Шанхай. АМ (Китай; 1953–55). Брав участь у мист. виставках від 1943. Персон. – у Сєвєроморську (1943), Полярному (1944), Москві (1945), Калініні (нині Твер; усі – РФ), Будапешті (обидві – 1967). Більшість творів присвяч. 2-й світ. війні та її героям. Створював надгробки і пам’ятники рад. діячам. Із М. Манізером 1953 виконав посмертну маску Й. Сталіна. Окремі роботи зберігаються у Музеї Революції та ДТГ (Москва), ДРМ (С.-Петербург), Смолен. (РФ) і Таллінн. ХМ, Дрезден. галереї (Німеччина).

Тв.: барельєф В. Леніна (1933); скульптурні портрети – О. Пушкіна (1937), Героїв Рад. Союзу М. Бокия (1943) і В. Петрова (1951); пам’ятники – піонеру (1940-і рр., Міжнар. дит. центр «Артек», АР Крим), В. Маяковському (Москва, 1941, відкрито 1958), генералові О. Зигіну (Полтава, 1957), В. Леніну (Полтава, 1960; Смоленськ, 1967; Гавана, 1983; Москва, 1985), К. Марксу (Москва, 1961), Петру І (м. Ізмайлово Моск. обл., 1998); монументи – героям штурму Берліна (Берлін, 1945, співавт.), героям 2-ї світ. війни (1980, співавт., парк Перемоги у Москві); погруддя – Ю. Гагаріна (1962), маршала Рад. Союзу Д. Устинова (1978, м. Куйбишев, нині Самара, РФ); меморіали – воїнам 5-ї дивізії нар. ополчення (1967), героям-медикам 1941–45 (1972; обидва – Москва).

Літ.: Замошкин А. И. Лев Ефимович Кербель. Москва, 1967; Л. Е. Кербель: Альбом. Москва, 1977; Лев Ефимович Кербель: Альбом. Москва, 1988; Кербель Лев Юхимович // Музей. провулок. 2005. № 1(3).

Л. М. Гутник

Стаття оновлена: 2012