Керзона лінія - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Керзона лінія

КЕРЗО́НА ЛІ́НІЯ – умовна назва (за прізвищем міністра закордонних справ Великої Британії лорда Дж. Керзона) східного кордону новоствореної Польської держави. Кордон, встановлений ВР Антанти, визначено за етногр. принципом (до Польщі відійшли тер., де проживали переважно поляки). Він мав проходити по лінії Гродно (нині Білорусь) – Ялівка – Немирів (нині обидва – Польща) – Брест-Литовськ (нині Брест, Білорусь) – Дорогуськ (нині Польща) – Устилуг (нині Володимир.-Волин. р-н Волин. обл.) – на Сх. від Грубешова – Крилів (нині обидва – Польща) – на Зх. від Рави-Руської (нині Жовків. р-н Львів. обл.) – на Сх. від Перемишля (нині Польща) – до Карпат. Рішення ВР Антанти не влаштовувало Польщу, УНР, РСФРР і лідерів Білого руху: Польща наполягала на розширенні своєї тер. далі на Сх., УНР прагнула об’єднати всі укр. етнічні землі в єдиній державі, лідери Білого руху вбачали майбутню Росію лише у межах колиш. кордонів Рос. імперії. Після перемоги над військами А. Денікіна РНК РСФРР готувалася до війни з Польщею, але польс. війська розпочали наступ першими. Вторгнення військ Червоної армії під командуванням М. Тухачевського на етнічні польс. землі та реальна загроза втратити Варшаву змусили польс. кер-во просити допомоги в Антанти та погодитися на всі її попередні умови, зокрема обмежитися на Сх. лінією кордону, встановленою ВР Антанти, та прийняти будь-яке рішення останньої щодо майбут. статусу Сх. Галичини. 11 липня 1920 Дж. Керзон звернувся до рад. уряду з пропозицією посередництва в рад.-польс. конфлікті за умови зупинення Червоної армії за 50 км до лінії сх. кордону Польщі, визначеного ВР Антанти, на що кер-во РСФРР не погодилося. Лише успіш. контрнаступ польс. військ змусив рад. кер-во піти на мирні переговори. Користуючись військ. перевагою та бажанням рад. сторони будь-якою ціною не допустити збереження укр. державності, польс. сторона встановила свою лінію кордону, яка проходила по лінії фактич. розмежування військ. сил на момент поч. переговорів (р. Збруч, притока Дністра). 1939 у ході рад.-нім. переговорів щодо розподілу впливу в Європі (згідно з таєм. статтями рад.-нім. договору від 28 вересня) К. л. з деякими поправками на користь СРСР визначено новим зх. кордоном СРСР. Після 2-ї світ. війни знову постало питання про рад.-польс. кордон. Прем’єр-міністр Великої Британії В. Черчілль змусив польс. емігрант. уряд, який у той час перебував у Лондоні, погодитися на визнання К. л. кордоном між СРСР та Польщею. Взамін Польща отримала на Зх. землі від Німеччини (т. зв. п’ястів. спадщина). Остаточно К. л. як рад.-польс. кордон зафіксована у Договорі між СРСР і Польщею про рад.-польс. кордон 1945. За його умовами деякі етнічні укр. землі (Лемківщина, Холмщина, Надсяння, Підляшшя) залишилися у складі Польщі. Сучас. зх. кордон України майже повністю збігається з К. л.

Літ.: Кульчицький С. Лінія Керзона в історичній долі українського народу // Наука і сусп-во. 1991. № 11; Дністрянський М. С. Кордони України. Територіально-адміністративний устрій. Л., 1992; Боєчко В. та ін. Кордони України: історична ретроспектива та сучасний стан. К., 1994; Козловський І. С. Встановлення українсько-польського кордону 1941–1951 рр. Л., 1998; Сергійчук В. Етнічні межі і державний кордон України. К., 2000; Єфрименко Г., Кульчицький С. Кордони і територія України в ХХ ст. // Регіон. історія України: Зб. наук. статей. К., 2008. Вип. 2.

О. І. Ганжа

Стаття оновлена: 2012