Керкіс Юлій Якович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Керкіс Юлій Якович

КЕ́РКІС Юлій Якович (04(17). 02. 1907, Київ – 30. 01. 1977, м. Новосибірськ, РФ) – вчений-генетик. Д-р біол. н. (1965, без захисту дис.), проф. (1967). Закін. Ленінгр. ун-т (нині С.-Петербург, 1930). Відтоді працював в Ін-ті генетики АН СРСР у Ленінграді (від 1934 – у Москві); 1941–56 – у племін. тваринниц. радгоспах Таджиц. РСР; водночас 1949–54 – ст. н. с. Таджиц. НДІ тваринництва і ветеринарії. 1957 брав участь в орг-ції Ін-ту цитології та генетики Сибір. відділ. АН СРСР (Новосибірськ), відтоді працював у ньому: 1958 – в. о. заст. дир. з наук. роботи, 1958–77 – зав. лаб. радіац. генетики. Наук. дослідж.: заг. і мед. генетика, зоотехнія, спонтан. та індуков. мутагенез. Одним із перших трактував порушення внутр.-клітин. фізіол. гомеостазу як осн. причину виникнення мутац. змін у геномі. Під його кер-вом вивчено генет. загрозу малих доз іонізуючої радіації; вперше встановив дозу радіації, яка подвоює частоту мутацій. Розвинув уявлення про існування клітин. та організмених механізмів контролю радіочутливості хромосом. структур.

Пр.: О возможности сенсибилизации генов // Изв. АН СССР. Сер. биол. 1938. № 5/6; Физиологические изменения в клетке как причина мутационного процесса // Успехи соврем. биологии. 1940. Т. 12, № 1; О цитогенетическом действии малых доз ионизирующей радиации у млекопитающих // Докл. АН СССР. 1959. Т. 128, № 2 (співавт.); Современное состояние проблемы радиочувствительности и некоторые направления исследований в этой области // Радиобиология. 1967. Т. 7, вып. 2; Хромосомные нарушения в лейкоцитах больных аллергией // Бюл. эксперим. биологии и медицины. 1974. № 3 (співавт.).

Літ.: Керкис Ю. Я. Как я стал овцеводом // Природа. 1995. № 5; Лебедева Л. И., Захаров И. К. Юлий Яковлевич Керкис: К 100-летию со дня рожд. (1907–1977) // Генетика. 2007. Т. 43, № 2; Биологи.

Д. М. Голда

Стаття оновлена: 2012