Керченський півострів - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Керченський півострів

КЕ́РЧЕНСЬКИЙ ПІВО́СТРІВ – півострів на сході Криму, що формує ландшафтну область Керченського чагарниково-степового горбогір’я. Омивається Азовським (на Пн.) та Чорним (на Пд.) морями, що з’єднуються Керченською протокою, на Зх. сполучений із Крим. п-овом Акмонай. перешийком. Простягається із Зх. на Сх. на 98 км, з Пн. на Пд. – на 52 км. Пл. 3255 км2. Довж. берегової лінії 292 км. Береги ускладнені затоками (Арабатська затока, Казантипська затока, Феодосійська затока), бухтами (Керченська бухта, Татарська бухта та ін.), мисами (Казантип та ін.). Абразійні ділянки берегів чергуються з акумулятивними. Рельєф у пн. і сх. частинах горбисто-пасмовий; у пд. і зх. частинах лежить горбиста рівнина. Найвища точка п-ова – г. Пихбопай (189 м). Є багато грязьових сопок і полів; найвища сопка – Джау-Тепе (119 м). Поширені степ. ландшафти.

В. Г. Єна, О. В. Єна

Стаття оновлена: 2012