Кестен Герман

КЕ́СТЕН Герман (Kesten Hermann; 28. 01. 1900, містечко Під­волочиськ, нині смт Терноп. обл. — 03. 05. 1996, містечко Ріхен побл. м. Базель, Швейцарія) — німецький прозаїк, літературо­знавець. З походже­н­ня єврей. 1904 з батьками ви­їхав на Зх., жив у м. Нюрнберґ (Німеч­чина), Ві­день (1917–19), Берлін (1927–33). Ви­вчав всесвітню історію, германістику й філософію в університетах м. Ерланґен та Франкфурт-на-Майні (обидва — Німеч­чина; 1920–27). Після приходу 1933 до влади нацистів емігрував до Нідерландів, від 1940 пере­бував у Брюс­селі, Парижі, Ніцці та Нью-Йорку. 1949 оселився в Римі, а від 1977 — у Базелі. Очолював ПЕН-центр ФРН (1972–76). Заснував Нюрнбер. премію прав людини, першим лауреатом якої став С. Ковальов (1995). Дебютував 1926 оповіда­н­ням «Vergebliche Flucht» («Не­вдала втеча») у г. «Frankfurter Zeitung» («Франкфуртські вісті»). Писав пере­важно на істор. тематику: тетралогія «Das Ende eines großen Mannes» («Кінець великої людини»), яку складають романи «Josef sucht die Freiheit» («Йосиф шукає свободу»), «Ein ausschweifender Mensch» («Роз­пусник»; обидва — 1928), «Der Scharlatan» («Шарлатан», 1932; укр. перекл. Б. Гавришківа — К., 1968), «Glückliche Menschen» («Щасливі люди», 1938); романи «Der Gerechte» («Справедливий», 1934), «Ferdinand und Isabella» («Фердинанд та Ізабел­ла», 1936; про ви­гна­н­ня євреїв з Іспанії), «König Philipp der Zweite» («Король Філіпп ІІ», 1938; 2-а ред. під на­звою «Ich, der König» / «Я — король», 1950), «Die Kinder von Gernika» («Діти Ґерніки», 1939; про громадян. війну в Іспанії 1938–39), «Die Abenteuer eines Moralisten» («Пригоди мораліста», 1961; укр. перекл. — у ж. «Всесвіт», 1969), «Die Zeit der Narren» («Час дурня», 1966), «Ein Mann von sechzig Jahren» («Людина шістдесяти років», 1972), а також поезії, есеї, нариси. Романи «Die Zwillinge von Nürnberg» («Нюрнберзькі близнюки», 1947) та «Die fremden Götter» («Чужий бог», 1949) — про між­воєн­ну Німеч­чину. Почес. д-р Ерланґен-Нюрнбер. (1978) та Вільного (Берлін, 1982) університетів. У Нюрнберзі 1988 К. встановлено памʼятник (скульптор В. Уліґ); 2000 у Під­волочиську на будинку, де він народився, — мемор. дошку.

Завантажити статтю