Кєнєвич Стефан - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кєнєвич Стефан

КЄНЄ́ВИЧ Стефан (Kieniewicz Stefan; 20. 09. 1907, маєток Дерешевичі, Мінська губ. – 02. 05. 1992, с. Констанцін Плоц. воєводства, Польща) – польський історик. Дійс. чл. Польс. АН (1970), іноз. чл. Угор. АН (1975). Закін. Познан. ун-т (1930). Від 1937 працював у архівах Варшави. Під час 2-ї світ. війни – співроб. бюро інформації та пропаганди Армії Крайової. У ході Варшав. повстання 1944 пораненим потрапив у полон, був ув’язнений у нацист. концтаборах. 1946 габілітувався у Яґеллон. ун-ті (Краків). Відтоді – у Варшав. ун-ті: від 1958 – звич. проф.; водночас 1953–68 – заст. дир. з наук. роботи Ін-ту історії Польс. АН; 1969–84 – чл. Ком-ту істор. наук Польс. АН. Досліджував історію Польщі 19 ст. (у її рамках, зокрема, селян. рух у Галичині), значну увагу приділяв вивченню джерел. бази. Очолював польс. частину редколегії спіл. вид. зб. документів «Восстание в Литве и Белоруссии 1863–64» (Москва; Вроцлав, 1965), допомагав укр. історикам у підготовці 2-том. праці «Суспільно-політичний рух на Україні в 1856–1864 рр.» (К., 1963–64).

Пр.: Konspiracje galicyjskie. 1831–1845. Warszawa, 1950; Ruch chtopski w Galicji w 1846 roku. Wrocław, 1951; Powstanie styczniowe. Warszawa, 1972; Pomiędzy Stadionem a Goslarem: Sprawa włościańska w Galicji w 1848 r. Wrocław, 1980; Historia Polski 1795–1918. Warszawa, 1980.

Л. О. Зашкільняк

Стаття оновлена: 2012