Коцюбинський Юрій Михайлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Коцюбинський Юрій Михайлович

КОЦЮБИ́НСЬКИЙ Юрій Михайлович (25. 11(07. 12). 1896, Вінниця – 08. 03. 1937, Москва) – військовий і партійний діяч, дипломат. Син Михайла, брат Ірини та Романа Коцюбинських. 1898 разом із родиною переїхав до Чернігова. Від 1906 навч. у Черніг. чол. г-зії. 1913 вступив до більшов. партії, займався актив. пропагандист. діяльністю. Наприкінці 1916 мо­білізов. до рос. армії, у травні 1917 закін. Одес. школу прапор­щиків. Служив у Петрограді (нині С.-Пе­тербург). Делегований до складу Військ. орг-ції при Петрогр. ком-ті РСДРП(б) і Петрогр. військ.-рев. ком-ту. Під час біль­шов. перевороту в листопаді 1917 командував червоногвард. загоном Моск.-Застав. р-ну Петрограда. У грудні 1917 – нар. секр. з військ. справ, у січні–березні 1918 – головнокомандувач ЗС Рад. України; згодом – чл. Всеукр. рев.-військ. ком-ту (організовував більшов. підпіл. роботу), Тимчас. робітн.-селян. уряду України. Обраний чл. ЦК КП(б)У. 1919 – секр. Черніг. губерн. ком-ту партії, чл. реввійськ­ради Укр. фронту; від 1920 – голова спец. представництва УСРР при Нар. комісаріаті з національ­ностей РСФРР; від 1921 – голова дипломат. місії УСРР при РНК РСФРР; 1922–30 (з перевами) – на дипломат. роботі у Австрії та Польщі (надавав матеріал. допомогу укр. емігрантам, 1928 ор­­ганізував збір продовольства голодуючим в УСРР); від 1930 – на керів. посадах, зокрема від 1933 – голова Держплану і заст. голови РНК УСРР. У 1920-х рр. підтримував троцькіст. опозицію, однак 1928 звернувся до ЦК ВКП(б) із листом про вихід з неї. Критикував ставлення Й. Ста­ліна до нац. питання, разом із ін. укр. більшовиками обстоював не­­обхідність надання кер-ву УСРР більшої самостійності. 22 жовтня 1934 звільнений із посад і виведений зі складу ЦК КП(б)У. В лютому 1935 заарешт., за зви­нуваченням у антирад. діяльнос­ті засудж. до 5 р. заслання. Покарання відбував у Зх. Сибіру (РФ). 5 жовтня 1936 заарешт. вдруге, 8 березня 1937 за звинуваченням у створенні націоналіст.-троцькіст. центру засудж. до розстрілу. Реабіліт. 1956.

Літ.: Чуприна М. С. Юрій Коцю­бин­ський. К., 1971; Цюпа И. А. Через тернии к звездам. Москва, 1973; Ярошен­ко А. Д. Головком республіки. К., 1977; Пиріг Р. Юрій Коцюбинський: Велич і трагізм долі // ЛУ. 1989, 15 черв.; Коцю­бинський І. Доля синів Михайла Коцю­бинського // Ятрань. 2009. № 9.

І. Ю. Коцюбинський

Стаття оновлена: 2014