Кибалюк Неофіт Якович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кибалюк Неофіт Якович

КИБАЛЮ́К Неофіт Якович (псевд. – І. Івницький; 24. 01. 1894, с. Івниця Житомир. пов. Волин. губ., нині Андрушів. р-ну Житомир. обл. – 09. 07. 1948, м. Авґсбурґ, Німеччина) – громадсько-релігійний діяч, письменник, публіцист. Поручник Армії УНР. Працював інспектором Військ.-юнац. школи. У «Літературно-науковому віснику» вмістив публікації «Фрагмент» (1928), «Срібна панна» (1929). На еміграції в Німеччині від 1939. Проф. богослов. н. (1945). В Авґсбурзі – голова Укр. нац.-держ. союзу, Спілки укр. письменників і нагляд. ради вид-ва «Наше життя». Ред. г. «Наше життя» (1945–46), де опублікував політ. та нац.-патріот. матеріали («Шукаймо простору», «Стаждання і героїзм», «З минулого», «Розкладова течія»). Друкувався в ін. укр. часописах Німеччини, зокрема у г. «Українські вісті» (1948, ч. 19) вміщено ст. «Дві дати», де К. простежив історію створення УАПЦ, виклав ідею поширення християн. чеснот і можливості об’єднання Церкви на укр. землях. Співпрацював із г. «Богословський вісник» (1948). Автор повістей «Щербатий келих», «Над Іквою».

Літ.: Сидоренко Н. Кибалюк Неофіт Якович // Укр. журналістика в іменах. Л., 2004. Вип. 11.

Н. М. Сидоренко

Стаття оновлена: 2012