Кибкало Євген Гаврилович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кибкало Євген Гаврилович

КИБКА́ЛО Євген Гаврилович (12. 02. 1932, Київ – 12. 02. 2003, Москва) – співак (баритон), педагог. Проф. (1993). Нар. арт. РРФСР (1970). Лауреат 5-го Всесвіт. фестивалю молоді та студентів (Варшава, 1955, 2-а премія і срібна медаль). Закін. Моск. консерваторію (1956; викл. І. Назаренко, В. Політковський). 1955 – стажист, 1956–76 – соліст Великого театру у Москві. 1963 стажувався у театрі «Ла Скала» (Мілан). Володів голосом широкого діапазону, м’яким і рівним в усіх регістрах, значним драм. талантом, рідкіс. артистизмом. Гастролював у США, Чехословаччині, Болгарії, Італії. Виступав також як концерт. виконавець. Унаслідок невдалої хірург. операції на голосових зв’язках 1976 втратив голос. 1977–79 – кер. опер. трупи Моск. муз. театру ім. К. Станіславського та В. Немировича-Данченка. Від 1979 – проф. каф. вокалу Моск. консерваторії. У камер. репертуарі – романси, пісні рад. композиторів, арії з рос. та зх.-європ. опер.

Партії: Петруччо («Приборкання норовливої» В. Шебаліна), Андрій Волконський, Олексій («Війна і мир», «Повість про справжню людину» С. Прокоф’єва; усі –1-е виконання у Великому театрі, Москва), Онєгін, Єлецький, Мазепа («Євгеній Онєгін», «Пікова дама», «Мазепа» П. Чайковського), Мізгир, Грязной («Снігуронька», «Царева наречена» М. Римського-Корсакова), Шакловитий («Хованщина» М. Мусоргського), Фіґаро («Севільський цирульник» Дж. Россіні), Марсель («Богема» Дж. Пуччіні), Деметрій («Сон літньої ночі» Б. Бріттена).

Літ.: Кузнецова И. Молодые исполнители // Муз. жизнь. 1958. № 9; Иванова А. Артист больших возможностей // Сов. арт. 1959, 13 мая; Грошева Е. Евгений Кибкало // Муз. жизнь. 1960. № 21; Кузнецова И. Евгений Кибкало // Сов. музыка. 1961. № 5; Эйзен А. Евгений Гаврилович Кибкало // Сов. арт. 1969, 7 мая.

М. Ю. Ржевська

Стаття оновлена: 2012