Кибрик Євген Адольфович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кибрик Євген Адольфович

КИ́БРИК Євген Адольфович (08(21). 02. 1906, м. Вознесенськ Херсон. губ., нині Микол. обл. – 16. 07. 1978, Москва) – графік і живописець. Дійс. чл. АМ (1962), нар. художник СРСР (1967). Сталін. премія (1948). Проф. (1954). Уряд. нагороди. Навч. в Одес. худож. ін-ті (1922–25; викл. П. Волокидін, Т. Фраєрман), Ін-ті живопису, скульптури та арх-ри у Ленінграді (нині С.-Петербург, 1925–27; викл. А. Рилов, О. Савінов). Чл. групи «Майстри аналітич. мист-ва» П. Філонова (1925–27). Учасник худож. виставок від 1926. Персон. – у Москві (1956). Працював карикатуристом у г. «Молодая гвардия» (Одеса). У Москві 1930 організував студію «Изорам»; 1954–76 – проф. худож. ін-ту; водночас від 1967 – кер. твор. майстерні графіки при АМ СРСР. 1985 відкрито Вознесенський художній музей Є. Кибрика.

Тв.: іл. – до кн. «Кола Брюньон» Р. Роллана (1934–36; Ленинград, 1936), «Тарас Бульба» М. Гоголя (1943–45; Москва, 1945), «Героические былины» (1948–50; Москва; Ленинград, 1951), «Как закалялась сталь» М. Островського (1954–57; 1958), «Борис Годунов» О. Пушкіна (1959–64; 1965), «Портрет» М. Гоголя (бл. 400 малюнків, 1973–77; 1979; усі – Москва); графічні серії – «Сталінград» (1943), «1917 рік» (1967–71); цикл ескізів до трагедії «Отелло» В. Шекспіра (1970-і рр.).

Літ.: Евгений Адольфович Кибрик: Каталог выставки. Москва, 1956; Вознесенский художественный музей Е. А. Кибрика: Путеводитель. О., 1990.

М. О. Луговий

Стаття оновлена: 2012