Кива Олег Пилипович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кива Олег Пилипович

КИ́ВА Олег Пилипович (05. 01. 1947, Львів – 26. 12. 2007, Київ) – композитор, музично-громадський діяч, педагог. Нар. арт. України (2001). Премія ім. М. Лисенка (2004). Чл. НСКУ (1972), НСКінУ (1991). Закін. Київ. консерваторію (1971; кл. М. Скорика). Відтоді – викл. Уман. муз. уч-ща (Черкас. обл.); 1972–74 – ред. відділу пропаганди СКУ; 1974–76 – викл. дит. муз. школи; 1977–80 – муз. ред. вид-ва «Музична Україна» (усі – Київ). Від 1981 – на творчій роботі. Музика К. позначена витонченим ліризмом, «камерністю» звучання, тяжіє до неоромант. стилю; перевтілення нар.-пісен. джерел поєднано з використанням різних засобів сучас. композитор. письма. Автор «Творів для голосу з камерним оркестром» (К., 2007). Мав записи на компакт-дисках.

Тв.: балет «Олеся» (1981, за О. Купріним); для голосу з симф. оркестром – «Ода Землі» (1976; 2-а ред. – 1983, сл. М. Рильського), «Дума про Полтаву» (1982); камерні кантати – № 1 на сл. А. Новочадовської (1977), № 2 – на сл. Ф. Ґарсіа Лорки (1981), № 3 – на сл. П. Тичини (1982), № 4 – на сл. О. Мандельштама і М. Заболоцького (1983), № 5 – на сл. О. Пушкіна (1993), № 6 – на сл. Т. Шевченка (1997); Камерна симф. на сл. Т. Шевченка (1990); для симф. оркестру – Симфонія (1971), «Лірична поема» (1977), Увертюра (1982); для фортепіано з оркестром – Концерт (1983); Струн. квартет (1975); для віолончелі з фортепіано – Соната (1975); для скрипки з фортепіано – 2 інтермецо (1975); для фортепіано – 2 сонати (1969, 1977), Фантазія (1972), «Український триптих» (1975); вокал. цикл «Музика для дітей» (1975, сл. А. Новочадовської); хори на сл. М. Рильського, Т. Шевченка, П. Тичини, Б. Олійника, О. Пушкіна; романси, балади, обробки нар. пісень; музика до вистав, фільмів та мультфільмів.

Літ.: Зінькевич О. Олег Кива // Ранок. 1979. № 12; Невінчана Т. Кожен твір, як сповідь // КіЖ. 1984, 26 лют.; Конькова Г. Музичний світ Олега Киви // Спрага музики: паралелі і час спогадів. Т. 2. К., 2002; Луніна Г. Його музика сповнена любові // Музика. 2007. № 1.

І. М. Сікорська

Стаття оновлена: 2012