КИВЕЛЮ́К Іван Васильович (08. 02. 1866, с. Княжий Кут, нині у складі м. Скалат Під­волочис. р-ну Терноп. обл. — 01. 03. 1922, Львів) — право­знавець, громадсько-політичний діяч. Закін. Львівський університет (1893). Працював суд­дею на Тернопільщині. 1908 обраний послом до Галиц. кра­йового сейму. Від 1910 — голова товариства «Просвіта» у Львові. Під його керівництвом товариство значно активізувало та роз­ширило діяльність не лише у Галичині, а й на Лемківщині, Холмщині, Закарпат­ті: створ. нові філії та читальні, від­крито курси для неписьмен­них, організовано пере­сувні б-ки тощо. За власні. кошти установив 5 стипендій для обдарованих дітей-українців. З поч. 1-ї світової війни пере­їхав до Відня, де очолив просвітню комісію Укр. нац. ради, був кооптований у Гол. укр. раду. Восени 1915 повернувся до Львова, надавав допомогу по­страждалим від війни. У жовтні 1918 став чл. Укр. нац. ради, під час Листопадової нац.-демократ. революції у Галичині уві­йшов до її політ. проводу; за від­сутності у Львові Є. Петрушевича керував роботою парламенту ЗУНР. Після від­ступу укр. військ і уряду залишився у місті, заарешт. польс. владою. Згодом звільнений, однак ще двічі заарештовувався. Під час пере­бува­н­ня у вʼязниці заочно пере­о­браний головою товариства «Просвіта».