Кивелюк Іван Васильович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кивелюк Іван Васильович

КИВЕЛЮ́К Іван Васильович (08. 02. 1866, с. Княжий Кут, нині у складі м. Скалат Підволочис. р-ну Терноп. обл. – 01. 03. 1922, Львів) – правознавець, громадсько-політичний діяч. Закін. Львів. ун-т (1893). Працював суддею на Тернопільщині. 1908 обраний послом до Галиц. крайового сейму. Від 1910 – голова т-ва «Просвіта» у Львові. Під його кер-вом т-во значно активізувало та розширило діяльність не лише у Галичині, а й на Лемківщині, Холмщині, Закарпатті: створ. нові філії та читальні, відкрито курси для неписьменних, організовано пересувні б-ки тощо. За власні. кошти установив 5 стипендій для обдарованих дітей-українців. З поч. 1-ї світ. війни переїхав до Відня, де очолив просвітню комісію Укр. нац. ради, був кооптований у Гол. укр. раду. Восени 1915 повернувся до Львова, надавав допомогу постраждалим від війни. У жовтні 1918 став чл. Укр. нац. ради, під час Листопадової нац.-демократ. революції у Галичині увійшов до її політ. проводу; за відсутності у Львові Є. Петрушевича керував роботою парламенту ЗУНР. Після відступу укр. військ і уряду залишився у місті, заарешт. польс. владою. Згодом звільнений, однак ще двічі заарештовувався. Під час перебування у в’язниці заочно переобраний головою т-ва «Просвіта».

Літ.: Волинець С. Передвісники і творці Листопадового зриву: Західно-українські громадські і політичні діячі. Вінніпеґ, 1965; Гуцал П. Іван Кивелюк // Рада: Інформ.-метод. вісн. 2006. № 3.

П. З. Гуцал

Стаття оновлена: 2012