Кизак Іван Федорович

КИЗА́К Іван Федорович (14. 12. 1856, с. Пакостів, нині округ Стропків, Словач­чина — 19. 10. 1929, м. Пряшів, нині Словач­чина) — письмен­ник, церковний діяч. Батько Й. Кизака. Закін. Ужгород. духовну семінарію (1880). Від­тоді служив у с. Буківці (округ Стропків); у Пряшеві: 1892–1920 — гол. диригент кафедрал. хору; 1895–1929 — проф. Учител. семінарії. Спочатку був прихильником угор. напряму; редагував проугор. г. «Nase otecsesztvo» (Пряшів, 1916–18). Пізніше став прихильником русин. (авто­хтон.) орієнтації, незалежної від рос. чи укр. культур. Спів­роб. єпис­копа П.-П. Ґойдича. Працював на­глядачем церк. нар. шкіл. Уклав бл. 20 календарів, писаних т. зв. язичієм та кілька популяр. молитовників. Уклав «Biblija sviascsenaja... dlja narodnoch skol», «Szbornik cerkovnoch pisznopenij vo cerkvach parochialnoch szoversajemoch» (обидві — 1916), «Букварь для народных школ епархіи Пряшевской» (1919; 1921) «Руководство к фономимическому букварю» (1920; усі — Пряшів). Автор патріот. віршів для молоді. Ред. пряшів. часописів «Церковь и школа» (1919–24) та «Рус­ская молодежь» (1920–21), які зіграли важливу роль у від­роджен­ні русинів-українців Пряшівщини.

Завантажити статтю