Кизак Іван Федорович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кизак Іван Федорович

КИЗА́К Іван Федорович (14. 12. 1856, с. Пакостів, нині округ Стропків, Словаччина – 19. 10. 1929, м. Пряшів, нині Словаччина) – письменник, церковний діяч. Батько Й. Кизака. Закін. Ужгород. духовну семінарію (1880). Відтоді служив у с. Буківці (округ Стропків); у Пряшеві: 1892–1920 – гол. диригент кафедрал. хору; 1895–1929 – проф. Учител. семінарії. Спочатку був прихильником угор. напряму; редагував проугор. г. «Nase otecsesztvo» (Пряшів, 1916–18). Пізніше став прихильником русин. (автохтон.) орієнтації, незалежної від рос. чи укр. культур. Співроб. єпископа П.-П. Ґойдича. Працював наглядачем церк. нар. шкіл. Уклав бл. 20 календарів, писаних т. зв. язичієм та кілька популяр. молитовників. Уклав «Biblija sviascsenaja... dlja narodnoch skol», «Szbornik cerkovnoch pisznopenij vo cerkvach parochialnoch szoversajemoch» (обидві – 1916), «Букварь для народных школ епархіи Пряшевской» (1919; 1921) «Руководство к фономимическому букварю» (1920; усі – Пряшів). Автор патріот. віршів для молоді. Ред. пряшів. часописів «Церковь и школа» (1919–24) та «Русская молодежь» (1920–21), які зіграли важливу роль у відродженні русинів-українців Пряшівщини.

Літ.: Ричалка М. Іван Кизак – педагог і борець за розвиток культури свого населення // Голос Карпат. Пряшів, 1999. № 9–11.

М. І. Мушинка

Стаття оновлена: 2012