Кизак Йосиф Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кизак Йосиф Іванович

КИЗА́К Йосиф Іванович (23. 03. 1898, с. Камйонка, нині округ Стара Любовня, Словаччина – 21. 12. 1966, м. Пряшів, нині Словаччина) – церковний діяч, педагог, драматург. Син І. Кизака. Теол. освіту здобув у Будапешті (1920), також в Ун-ті вивчав рос. та укр. мови. Закін. природозн. ф-т Карлового ун-ту у Празі (1924), де того ж року здобув ступ. д-ра теології. 1925 висвяч. на священика. Від 1920 викладав в Учит. семінарії, від 1922 – у Греко-катол. богослов. семінарії, 1937–46 – у Греко-катол. рос. г-зії (усі – Пряшів). Був консисторіал. радником (1929) та титуляр. каноником (1932), ред. єпарх. г. «Русское слово» (1933–36). У зв’язку з ліквідацією Пряшів. греко-катол. єпархії 1950 прийняв православ’я, відтоді – на Православ. богослов. ф-ті у Пряшеві: 1954–55 – продекан. Автор статей з питань філософії, заг. і спец. догматики, церк. права. Опублікував п’єси «Свадьбой начинается, свадьбой кончается» (1935), «Именины у батька Духновича», «Присташъ» (обидві – 1937; усі – Пряшів).

М. І. Мушинка

Стаття оновлена: 2012