Кабаков Ілля Йосипович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кабаков Ілля Йосипович

КАБАКО́В Ілля Йосипович (30. 09. 1933, Дніпропетровськ) – художник-концептуаліст, графік, живописець, теоретик мистецтва. Іноз. чл. Рос. АМ. Орден Дружби (РФ, 2008). Художня премія імператора Японії (разом з Е. Кабаковою, 2008). Чл. СХ СРСР (1963), неофіц. твор. об’єдн. «Сретен. бульвар» (1970-і рр.). Під час 2-ї світ. війни – в евакуації у м. Самарканд (Узбекистан), де 1943 вступив до худож. школи при Ленінгр. ін-ті живопису, скульптури та арх-ри (нині С.-Петербург), яку закін., повернувшись до Москви; навч. на графіч. ф-ті Моск. худож. ін-ту (1951–57; викл. Б. Дехтерев). У 1950–70-х рр. співпрацював із моск. вид-вами «Детская литература», «Малыш» та ж. «Работница», «Смена», «Знание – сила», «Мурзилка», «Колобок». Від поч. 1960-х рр. – учасник неофіц. худож. руху та його виставок (1965 – «Альтернативна дійсність» у м. Аквіла, Італія; 1968 – у кафе «Синій птах», Москва). Персон. – у Москві (1958, 1970, 2003, 2004, 2008, 2010), Базелі (1987), Бонні (1988), Лондоні (1989), Вашинґтоні (1991), Кельні (1992), Чикаґо (1993), Осло (1994), Відні, Лісабоні, Амстердамі, Парижі (усі – 1995), Києві (1999–2000). Перші роботи – у напрямках експресіонізму та сюрреалізму. Від кін. 1960-х рр. розробляє власну версію концептуал. мист-ва, поєднуючи графічні малюнки, тексти, об’єкти, інсталяції. Один із засн. і провід. майстрів «моск. школи концептуалізму». Від 1980-х рр. віддає перевагу об’єктам та інсталяціям. Від 1988 – у Нью-Йорку. Розробив 1992 оформлення опери «Життя з ідіотом» А. Шнітке (за оповіданням В. Єрофєєва), поставл. у Нідерланд. опері в Амстердамі. Інсталяції К. експонували на Венеціан. бієнале (1993), бієнале Музею амер. мист-ва Вітні (1997). Видав 1995 у Мюнхені кн. «О “тотальной” инсталляции». В оригін. моделі мист-ва «тотал. інсталяції» через поєднання картин, текстів, предметів та звуків створює особливе образно-змістове середовище. Творчість К. – одне з видат. явищ світ. мист-ва 2-ї пол. 20 ст., у ній автор художньо проаналізував парадоксальність рад. дійсності, надаючи її образам універсал. метафор. змісту. В його графіч. циклах, що поєднують текст та зображення, знайшли продовження традиції авангард. «автор. книги», «приват. альбому». Окремі роботи зберігаються у ДТГ і Музеї сучас. мист-ва у Москві, Ермітажі та Рос. музеї у С.-Петербурзі, Музеї сучас. мист-ва у Нью-Йорку, Центрі Помпіду в Парижі.

Тв.: серії – «Графічні імпровізації» (1961–69), «Десять персонажів» (1970–76); поліптих «Здрастуй, ранок моєї країни!» (1980); інсталяції – «Ящик зі сміттям» (1981), «Дошка-оголошення» (1984), «Чоловік, який полетів у космос зі своєї квартири» (1986), «Білизна покриває все», «Комунальна квартира – корабель» (обидві – 1989), «Червоний вагон» (1990–91), «Нерукотворний живопис» (1992), «Білий архів» (1993), «Річка золотого андеґраунду» (1994), «Без води», «Випадок у музеї, або Музика води», «Шкільна бібліотека», «Людина, яка нічого не викидала» (усі – 1995), «Корабель мого життя» (1996), «Табурет» (2001), «Корабель толерантності» (2010).

Літ.: Бакштейн И., Монастырский А. Илья Кабаков, или География колобка // Флэш Арт. 1989. № 1; Раппапорт А. «Веревки» Ильи Кабакова: Опыт интерпретации концептуалистского ассамбляжа // Сов. искусствознание. 1990. № 26; Бобринская Е. А. Концептуализм. Москва, 1994; A. Wallach. Ilya Kabakov. The Man Who Never Threw Anything Away. New York, 1996; Илья Кабаков, Борис Гройс. Диалоги (1990–1994). Москва, 1999; Кабаков Илья. 60-е–70-е…: Зап. о неофиц. жизни в Москве // Wiener Slavistische Almanach. Literarische Reihe. Sonderband 47. Wien, 1999; Скляренко Г. Два «К» світового концептуалізму // Політика і культура. 1999. № 35.

Г. Я. Скляренко

Стаття оновлена: 2011