Кабінет Міністрів України - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кабінет Міністрів України

КАБІНЕ́Т МІНІ́СТРІВ УКРАЇ́НИ – назва уряду України, який відповідно до Конституції України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. КМ України – колегіал. орган, до складу якого нині входять Прем’єр-міністр України, перший Віце-прем’єр-міністр, два Віце-прем’єр-міністри, Міністри (протягом існування КМ України кількість Віце-прем’єр-міністрів, а також кількість і назви мін-в неодноразово змінювалися). До 1991 діяла РМ УРСР (засн. 1946), що за Конституцією УРСР 1978 була найвищим виконав. і розпоряд. органом держ. влади в УРСР, а з проголошенням незалежності України – найвищим органом держ. упр. (після ухвалення 1990 Декларації про державний суверенітет України її повноваження значно розширено). Із запровадженням ін-ту президентства КМ України став органом держ. виконав. влади країни, відповідал. перед Президентом України та підконтрол. і підзвіт. ВР України у межах, визначених Конституцією, який працює відповідно до Програми діяльності КМ України, схваленої ВР України, Конституції та законів України, актів Президента України. Його правовий статус визначено Конституцією та законами України. Прем’єр-міністра України призначає Президент України за згодою більш ніж половини від конституц. складу ВР України, ін. чл. КМ – Президент за поданням Прем’єр-міністра на строк, який не може перевищувати строку повноважень Президента України (5 р.). Уряд складає повноваження перед новообраним Президентом України. Крім того, повноваження чл. КМ можуть бути припинені рішенням Президента України. Прем’єр-міністр України й ін. чл. КМ мають право заявити Президентові України про свою відставку. Наслідком відставки Прем’єр-міністра України є відставка усього складу КМ України. У випадку прийняття ВР України (згідно зі ст. 87 Конституції) резолюції недовіри КМ України більшістю від конституц. складу парламенту КМ зобов’язаний піти у відставку. КМ України, відставку якого прийняв Президент України, за дорученням глави держави продовжує виконувати свої повноваження до поч. роботи новосформов. КМ України, але не довше ніж 60 днів. Чл. КМ України не мають права суміщати служб. діяльність з ін. роботою, напр., з роботою нар. депутата України, крім викладац., наук. і твор. у позаробочий час, входити до складу керів. органу чи нагляд. ради підпр-ва, що має на меті отримання прибутку. Зміст та обсяг компетенції КМ України визначені його статусом як вищого органу в системі органів виконав. влади. Завдання КМ: забезпечення держ. суверенітету та екон. самостійності України, здійснення внутр. і зовн. політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України. КМ вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини та громадянина, обороноздатності й нац. безпеки країни, громад. порядку, боротьби зі злочинністю. Важливими функціями КМ є реалізація заг.-держ. програм екон., наук.-тех., соц. і культур. розвитку України, упр. об’єктами держ. власності відповідно до законодавства тощо. КМ розробляє проект Закону «Про Державний бюджет України» і виконує затв. ВР України Держ. бюджет України, а також звітує перед ВР про його виконання; забезпечує проведення фінанс., цінової, інвестиц. і податк. політики; політики у сферах праці й зайнятості насел., соц. захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екол. безпеки та природокористування; зовн.-екон. діяльності України, митної справи. Важливими є повноваження КМ щодо спрямування і координації роботи мін-в та ін. органів виконав. влади, визначені Конституцією, законами, актами Президента України. У межах своєї компетенції КМ України видає акти – постанови і розпорядження, обов’язкові до виконання. Постанови КМ містять найважливіші рішення, які мають нормативно-правовий характер. З питань індивід. характеру рішення оформлюють розпорядженнями КМ України. Акти КМ підписує Прем’єр-міністр України, вони набувають чинності з дня підписання, якщо інше не зазначено у самих актах. Нормативно-правові акти КМ України підлягають реєстрації у порядку, встановленому законом. КМ України очолювали: В. Фокін (23 жовтня 1990 – 1 жовтня 1992), В. Симоненко (2–12 жовтня 1992 – в. о.), Л. Кучма (13 жовтня 1992 – 21 вересня 1993), Ю. Звягільський (22 вересня 1993 – 15 червня 1994 – в. о.), В. Масол (1987–90 – голова РМ УРСР, 16 червня 1994 – 6 березня 1995 – Прем’єр-міністр України), Є. Марчук (6 березня 1995 – 27 травня 1996), П. Лазаренко (28 травня 1996 – 18 червня 1997), В. Дурдинець (19 червня – 16 липня 1997 – в. о.), В. Пустовойтенко (16 липня 1997 – 22 грудня 1999), В. Ющенко (22 грудня 1999 – 29 травня 2001), А. Кінах (29 травня 2001 – 21 листопада 2002), В. Янукович (21 листопада 2002 – 7 грудня 2004, 28 грудня 2004 – 5 січня 2005, 4 серпня 2006 – 23 жовтня 2007, 23 жовтня – 18 грудня 2007 – в. о.), М. Азаров (7–28 грудня 2004 та 5–24 січня 2005 – в. о., від 11 березня 2010 – Прем’єр-міністр України), Ю. Тимошенко (24 січня – 4 лютого 2005 – в. о., 4 лютого – 8 вересня 2005 та 18 грудня 2007 – 3 березня 2010 – Прем’єр-міністр України), Ю. Єхануров (8–22 вересня 2005 – в. о., 22 вересня 2005 – 4 серпня 2006 – Прем’єр-міністр України), О. Турчинов (3–11 березня 2010 – в. о.).

Літ.: Авер’янов В. Б. Органи виконавчої влади в Україні. 1997; Державне управління: теорія і практика. 1998; Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики. 2003; Ославський М. І. Виконавча влада в Україні: організаційно-правові засади: Навч. посіб. 2009 (усі – Київ).

В. Б. Авер’янов

Стаття оновлена: 2011