КАБІНЕ́Т МІНІ́СТРІВ УКРАЇ́НИ — назва уряду України, який від­повід­но до Кон­ституції України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. КМ України — колегіальний орган, до складу якого нині входять Премʼєр-міністр України, перший Віце-премʼєр-міністр, два Віце-премʼєр-міністри, Міністри (протягом існува­н­ня КМ України кількість Віце-премʼєр-міністрів, а також кількість і назви міністерств неодноразово змінювалися). До 1991 діяла РМ УРСР (заснований 1946), що за Кон­ституцією УРСР 1978 була найвищим виконавчим і роз­порядчим органом державної влади в УРСР, а з проголоше­н­ням незалежності України — найвищим органом державного управлі­н­ня (після ухвале­н­ня 1990 Декларації про державний суверенітет України її повноваже­н­ня значно роз­ширено). Із за­провадже­н­ням ін­ституту президентства КМ України став органом державної виконавчої влади країни, від­повід­альним перед Президентом України та під­контрольним і підзвітним Верховій Раді України у межах, ви­значених Кон­ституцією, який працює від­повід­но до Про­грами діяльності КМ України, схваленої Верховною Радою України, Кон­ституції та законів України, актів Президента України. Його правовий статус ви­значено Кон­ституцією та законами України. Премʼєр-міністра України при­значає Президент України за згодою більш ніж половини від кон­ституційного складу Верховної Ради України, інші члени КМ — Президент за по­да­н­ням Премʼєр-міністра на строк, який не може пере­вищувати строку повноважень Президента України (5 років). Уряд складає повноваже­н­ня перед новообраним Президентом України. Крім того, повноваже­н­ня члени КМ можуть бути припинені ріше­н­ням Президента України. Премʼєр-міністр України й інші члени КМ мають право заявити Президентові України про свою від­ставку. Наслідком від­ставки Премʼєр-міністра України є від­ставка усього складу КМ України. У випадку прийня­т­тя Верховною Радою України (згідно зі ст. 87 Кон­ституції) резолюції недовіри КМ України більшістю від кон­ституційного складу парламенту КМ зобовʼязаний піти у від­ставку. КМ України, від­ставку якого прийняв Президент України, за доруче­н­ням глави держави продовжує виконувати свої повноваже­н­ня до початку роботи новосформованого КМ України, але не довше ніж 60 днів. Член КМ України не мають права суміщати службову діяльність з іншою роботою, на­приклад, з роботою народного депутата України, крім викладацької, наукової і творчої у позаробочий час, входити до складу керівного органу чи на­глядової ради під­приємства, що має на меті отрима­н­ня прибутку. Зміст та обсяг компетенції КМ України ви­значені його статусом як вищого органу в системі органів виконавчої влади. Зав­да­н­ня КМ: забезпече­н­ня державного суверенітету та економічної само­стійності України, здійсне­н­ня внутрішньої і зовнішньої політики держави, викона­н­ня Кон­ституції і законів України, актів Президента України. КМ вживає заходів щодо забезпече­н­ня прав і свобод людини та громадянина, обороно­здатності й національної без­пеки країни, громадського порядку, боротьби зі злочин­ністю. Важливими функціями КМ є реалізація загальнодержавних про­грам економічного, науково-технічного, соціального і культурного роз­витку України, управлі­н­ня обʼєктами державної власності від­повід­но до законодавства тощо. КМ роз­робляє проект Закону «Про Державний бюджет України» і виконує затверджений Верховною Радою України Державний бюджет України, а також звітує перед Верховною Радою про його викона­н­ня; забезпечує проведе­н­ня фінансової, цінової, інвестиційної і податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населе­н­ня, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної без­пеки та природокористува­н­ня; зовнішньо­економічної діяльності України, митної справи. Важливими є повноваже­н­ня КМ щодо спрямува­н­ня і ко­ординації роботи міністерств та інших органів виконавчої влади, ви­значені Кон­ституцією, законами, актами Президента України. У межах своєї компетенції КМ України видає акти — по­станови і роз­порядже­н­ня, обовʼязкові до викона­н­ня. По­станови КМ містять найважливіші ріше­н­ня, які мають нормативно-правовий характер. З питань індивідуального характеру ріше­н­ня оформлюють роз­порядже­н­нями КМ України. Акти КМ під­писує Премʼєр-міністр України, вони набувають чин­ності з дня під­писа­н­ня, якщо інше не за­значено у самих актах. Нормативно-правові акти КМ України під­лягають реєстрації у порядку, встановленому законом. КМ України очолювали: В. Фокін (23 жовтня 1990 — 1 жовтня 1992), В. Симоненко (2–12 жовтня 1992 — в. о.), Л. Кучма (13 жовтня 1992 — 21 вересня 1993), Ю. Звягільський (22 вересня 1993 — 15 червня 1994 — в. о.), В. Масол (1987–90 — голова РМ УРСР, 16 червня 1994 — 6 березня 1995 — Премʼєр-міністр України), Є. Марчук (6 березня 1995 — 27 травня 1996), П. Лазаренко (28 травня 1996 — 18 червня 1997), В. Дурдинець (19 червня — 16 липня 1997 — в. о.), В. Пустовойтенко (16 липня 1997 — 22 грудня 1999), В. Ющенко (22 грудня 1999 — 29 травня 2001), А. Кінах (29 травня 2001 — 21 листопада 2002), В. Янукович (21 листопада 2002 — 7 грудня 2004, 28 грудня 2004 — 5 січня 2005, 4 серпня 2006 — 23 жовтня 2007, 23 жовтня — 18 грудня 2007 — в. о.), М. Азаров (7–28 грудня 2004 та 5–24 січня 2005 — в. о., від 11 березня 2010 — Премʼєр-міністр України), Ю. Тимошенко (24 січня — 4 лютого 2005 — в. о., 4 лютого — 8 вересня 2005 та 18 грудня 2007 — 3 березня 2010 — Премʼєр-міністр України), Ю. Єхануров (8–22 вересня 2005 — в. о., 22 вересня 2005 — 4 серпня 2006 — Премʼєр-міністр України), О. Турчинов (3–11 березня 2010 — в. о.).