Каган Веніамін Федорович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Каган Веніамін Федорович

КА́ГАН Веніамін Федорович (справж. – Беніамін Фалькович; 25. 02 (09. 03). 1869, м. Шавлі Ковен. губ., Росія, нині Шауляй, Литва – 08. 05. 1953, Москва) – математик. Д-р математики (1907) і фіз.-мат. н. (1934, без захисту дис.). Засл. діяч н. РРФСР (1929). Сталін. премія (1943). Держ. нагороди СРСР. Від 1871 жив у Єкатеринославі (нині Дніпропетровськ), де закін. г-зію (1887). Навч. на фіз.-мат. ф-ті Новорос. ун-ту (Одеса, 1887–89; виключ. за участь у студент. заворушеннях), закін. екстерном фіз.-мат. ф-т Ун-ту св. Володимира у Києві (1892). Працював 1897–1917 у Новорос. ун-ті (1898 склав магістер. іспит у С.-Петербурзі): приват-доц., доц. каф. чистої математики. Гол. ред. ж. «Вѣстникъ опытной физики и элементарной математики» (1901–17), при якому діяло також наук. вид-во «Mathesis» (1904–18). Один із засн. приват. євр. чол. г-зії (її інспектор 1903–18) та Одес. вищих жін. курсів (1906), де до 1909 був секр., а 1917–19 – деканом фіз.-мат. ф-ту. 1920 в Одесі очолював наук. бюро Губерн. відділу нар. освіти і наук. відділ Губерн. упр. у справах друку; брав участь у заснуванні Одес. фіз.-мат. ін-ту та ІНО, де працював проф. і зав. каф. геометрії; видавав «Журнал чистого и прикладного знания», «Журнал Одесской высшей школы». Від 1922 – у Моск. ун-ті: проф., дійс. чл. НДІ математики та механіки, 1932–52 – засн.-зав. каф. диференціал. геометрії; водночас 1922–30 – засн.-зав. каф. вищої математики 2-го Моск. ун-ту. Організатор і кер. семінару з вектор. й тензор. аналізу (1927–53), ред. його «Трудов…». Від 1924 також очолював відділ точних і природн. наук. ред. БСЭ Держвидаву СРСР (Москва), 1931 звинувач. в ідейно шкідл. спрямуванні статей, півроку перебував в ув’язненні. Наук. дослідж. присвяч. питанням основ геометрії, диференціал. геометрії, тензор. аналізу, історії та методики викладання математики. Як актив. популяризатор наук. доробку М. Лобачевського, К. здійснив перший систематизов. виклад його геометрії («Очеркъ геометрической системы Лобачевскаго», О., 1900), видав повне зібр. праць у 2-х т. (1946–1949), написав монографію «Лобачевский» (Москва; Ленинград, 1944; 1948). Розв’язав проблему Д. Гілберта про рівновеликі багатогранники (1903). У магістер. дис. «Основанія геометріи» (у 2-х т., 1904–07) подав аналіз системи аксіом власних визначень, розглянув питання про сумісність і взаємну незалежність аксіом. 1905–17 досліджував логічні основи спец. теорії відносності, виявив її безпосеред. зв’язок із неевклід. геометрією. Засн. тензор. диференціал.-геом. школи в СРСР. За допомогою методів тензор. аналізу розвивав ріманову геометрію та її узагальнення. Увів поняття субпроектів простору (1933).

Пр.: Объ обратныхъ фигурахъ // Вѣст. опыт. физики и эксперим. математики. 1887. № 13; Элементы аналитической геометріи на поверхностяхъ постоянной отрицательной кривизны. Казань, 1896; Основания теории определителей. О., 1922; Основы теории поверхностей в тензорном изложении: В 2 ч. Москва; Ленинград, 1947–48; Основания геометрии, учение об основании геометрии в ходе его исторического развития. 1949. Ч. 1; 1956. Ч. 2; Очерки по геометрии. Москва, 1963.

Літ.: Лопшиц А. М., Рашевский П. К. Вениамин Федорович Каган (1869–1953). Москва, 1969; Вчені вузів Одеси; Механики. Математики; Професори О(Н)У.

В. О. Добровольський

Стаття оновлена: 2011