Каганович Пінхус Мендельович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Каганович Пінхус Мендельович

КАГАНО́ВИЧ Пінхус Мендельович (псевд.: (Дер Ністер); 20. 10 (01. 11). 1884, м. Бердичів Київ. губ., нині Житомир. обл. – 04. 06. 1950, ст. Абезь, нині Респ. Комі, РФ) – єврейський письменник. Отримав традиц. євр. освіту. Рос. мову та літ-ру вивчав самотужки. 1905–17 жив у Житомирі. Учителював. Дебютував символіст. зб. віршів у прозі мовою їдиш «» («Думи і мотиви», Вільно, 1907), у якій розмірковував над двоїстістю людини, вічною несумісністю в ній між стремліннями та дійсністю. Трагіч. світовідчуттям пронизані його зб. оповідань « » («Вище землі», Варшава, 1910) та віршів «» («Пісня й молитва», К., 1912). У більшості творів розвивав оповідні традиції цадика Нахмана Брацлавського. Від 1918 жив у Києві, співпрацював із вид-вом «Культур-ліга», від 1920 – у Москві, від 1922 – у Берліні, де видав 2-томник вибраного «» («Марення», 1922–23; перевид. – К., 1929). Довідавшись, що в СРСР заохочують розвиток євр. культури, 1926 приїхав до Харкова. 1929 його зб. оповідань « » («З моїх маєтків», Х., 1929) та ін. твори розкритиковано за символізм і містицизм. Відтоді К. змушений був займатися лише редактор. і перекладац. діяльністю, зокрема у його інтерпретації мовою їдиш вийшли повість Л. Толстого «Хаджі-Мурат» (1928), роман Е. Золя «Жерміналь» (під назвою «Шахтарі»), зб. оповідань Дж. Лондона «Несподіване» (обидва – 1930), «Дорога», «Голос крові» (обидві – 1935; усі – Київ), оповідання І. Тургенєва «Муму» (Х.; О., 1935), низка творів укр. письменників. Перехідними на шляху до реалізму стали кн. нарисів К. «-» («Три столиці», Х., 1934) та істор. роман «» («Сім’я Машбер», Москва, 1939, т. 1; Нью-Йорк, 1948, т. 2), в якому виведено картину життя євр. народу в Рос. імперії остан. третини 19 ст. (гол. події відбуваються в місті N., за яким вгадується Бердичів). Майстерність К. виявилася у зображенні істор. дійсності, у глибокому драматизмі життєвих конфліктів, гострих психол. колізіях, яскравих картинах побуту та в худож. мові. Під час 2-ї світ. війни перебував в евакуації у Ташкенті. Від 1943 – у Москві, співпрацював із Євр. антифашист. ком-том, супроводжував 1947 переселенців з України до Євр. автоном. обл. (м. Біробіджан Хабаров. краю, РФ). У лютому 1949 заарешт. як бурж. націоналіст. Помер у табір. лікарні. Реабіліт. 1955. Більшість оповідань К., напис. під час 2-ї світ. війни на тему голокосту, опубл. посмертно у зб. « » («Оповідання та есеї», Нью-Йорк, 1957) і «» («Відновлення», Москва, 1969).

Літ.: Гурштейн А. Избранные статьи. Москва, 1959; D. Bechtel. Der Nister’s Work, 1907–1929: A Study of a Yiddish Symbolist. Berne, 1990; Костриця М. Ю., Костриця Н. С. Забуті імена єврейських літераторів // 7-а Всеукр. наук. конф. «Істор. краєзнавство в Україні: традиції і сучасність». К., 1995; Костриця М. Ю. Ністор // Постаті землі Бердичівської: Істор.-краєзнавчі нариси. У 2 т. Т. 2. Ж., 2005.

М. Ю. Костриця, Г. А. Ривкіна

Стаття оновлена: 2011