Кагарлик - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кагарлик

КАГАРЛИ́К – місто Київської області, райцентр. Знаходиться на р. Росава (притока Росі, бас. Дніпра), за 77 км від обл. центру, за 20 км від м. Ржищів та за 5 км від залізнич. ст. Кагарлик-2. Пл. 21,3 км2. Насел. 13 757 осіб (2001, складає 97,8 % до 1989), переважно українці. На тер. сучас. К. виявлено кургани епохи бронзи та сармат. часу. Збереглися рештки 2-х городищ, одне з яких – Торчеськ – було центром осілих торків і берендеїв. Їх князі Київ. Русі використовували для боротьби з половцями. Уперше згадується 1142 під назвою Городець, згодом – Ермек (з тюрк. – «наказ», «веління»), К. (дослідники стверджують, що Кага – перша частина назви – це ім’я власника грамоти, документа, а можливо, начальника загону Батия, який тут охороняв кордон). Існує низка ін. тлумачень походження назви. Під час монголо-татар. навали поселення на тер. сучас. К. зруйновано, лише у 2-й пол. 14 ст. тут почали знову селитися люди. Згадується 1590, коли польс. король Сиґізмунд ІІІ Ваза віддав волин. воєводі Я. Острозькому тутешні землі. На поч. 17 ст. – центр староства. 1608 орда перекоп. мурзи знову зруйнувала с-ще, через декілька років його відбудували. Від 1631 – власність шляхтича Богушевського, згодом – Гурського. 1644 у пд. частині ярмарк. площі збудовано невеликий замок, який проіснував до 1680 (знищений під час сутичок козац. загонів з польс. жовнірами). Під час Визв. війни під проводом Б. Хмельницького К. входив до складу Канів. полку. Як м-ко згадується у писем. документах 1765. Після 2-го поділу Польщі 1793 К. відійшов до Рос. імперії. 1795 Катерина ІІ подарувала м-ко дипломатові Д. Трощинському. Від 1796 – у складі Київ. губ. 1875 Кагарлиц. маєток придбав генерал-губернатор М. Чертков. У серед. 19 ст. збудовано цукр. з-д, працювали також пивовар. і винокур. з-ди, суконна ф-ка, відбувалися щорічні ярмарки, діяли 2 церкви, 2 євр. молитов. будинки, 2 початк. уч-ща, церк.-парафіял. школа. Від 1866 – центр волості. На поч. 20 ст. мешкало 6615 осіб. У ході воєн. дій 1918–20 влада неоднораз. змінювалася. Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (померло бл. 560 осіб), зазнали сталін. репресій. Від 3 серпня 1941 до 7 січня 1944 – під нім.-фашист. окупацією. Гітлерівці вивезли на примус. роботи до Німеччини 578, розстріляли у парку понад 750 жит. Діяло підпілля. Від 1956 – смт, від 1971 – місто. Нині працюють ЗАТи «“Лагода” Кондитерська фабрика», «Фірма “Кагма”» (випуск молоч. продукції), ВАТ «Кагарлиц. цукр. з-д», філія «Кагарлиц. елеватор» ЗАТ «Комплекс “Агро марс”». У К. – 3 заг.-осв. школи, рай. ліцей, 3 дитсадки; Будинок культури, Кагарлицький історико-краєзнавчий музей, кінотеатр, 3 б-ки, школа мист-в, центр дит. творчості; центр. рай. лікарня; фізкультурно-оздоров. комплекс, 2 ДЮСШ; 2 готелі, відділ. 5-ти банків. Виходять г. «Вісник Кагарличчини», «Рідне місто», функціонує телебачення «Кагарлик». Є пам’ятка садово-парк. мист-ва заг.-держ. значення Кагарлицький парк. Ансамблю худож. пісні, хор. колективу, оркестру духових інструментів, самодіял. театр. колективу присвоєно звання «народний». Діє 12 реліг. громад, зокрема УПЦ МП, УПЦ КП, християн віри євангельської, євангелістів християн-баптистів. Встановлено погруддя Т. Шевченка, рад. і парт. діяча П. Любченка, пам’ят. знак («Танк») на честь захисників Батьківщини у 2-й світ. війні. Серед видат. уродженців – агроном, редактор, видавець Є. Архипенко; філософ Б. Головко, педагог А. Капська, лікар-гігієніст В. Смоляр, фахівець у галузі радіотехніки та електроніки Я. Трохименко; мистецтвознавець М. Маричевський, графік, монументаліст, засл. художник УРСР Є. Безніско, художниця декор. розпису, живописець і графік А. Іванова, майстриня худож. вишивки Р. Горбач; нар. арт. УРСР, актори В. Дашенко та М. Кононенко; рад. і парт. діяч П. Любченко. 1851 у К. побував М. Гоголь.

Літ.: Ткаченко Л. Містечко: з історії міста Кагарлика // Рідне місто. 2004. № 1.

В. В. Полозов

Стаття оновлена: 2011