Кагарлик

КАГАРЛИ́К — місто Київської області, райцентр. Знаходиться на р. Росава (притока Росі, бас. Дніпра), за 77 км від обл. центру, за 20 км від м. Ржищів та за 5 км від залізнич. ст. Кагарлик-2. Площа 21,3 км². Насел. 13 757 осіб (2001, складає 97,8 % до 1989), пере­важно українці. На тер. сучас. К. виявлено кургани епохи бронзи та сармат. часу. Збереглися рештки 2-х городищ, одне з яких — Торчеськ — було центром осілих торків і берендеїв. Їх князі Київ. Русі використовували для боротьби з половцями. Уперше згадується 1142 під на­звою Городець, згодом — Ермек (з тюрк. — «наказ», «велі­н­ня»), К. (дослідники стверджують, що Кага — перша частина назви — це імʼя власника грамоти, документа, а можливо, начальника загону Батия, який тут охороняв кордон). Існує низка ін. тлумачень походже­н­ня назви. Під час монголо-татар. навали поселе­н­ня на тер. сучас. К. зруйновано, лише у 2-й пол. 14 ст. тут почали знову селитися люди. Згадується 1590, коли польс. король Сиґізмунд ІІІ Ваза від­дав волин. воєводі Я. Острозькому тутешні землі. На поч. 17 ст. — центр староства. 1608 орда пере­коп. мурзи знову зруйнувала с-ще, через декілька років його від­будували. Від 1631 — власність шляхтича Богушевського, згодом — Гурського. 1644 у пд. частині ярмарк. площі збудовано невеликий замок, який про­існував до 1680 (знищений під час сутичок козац. загонів з польс. жовнірами). Під час Визв. війни під проводом Б. Хмельницького К. входив до складу Канів. полку. Як містечко згадується у писем. документах 1765. Після 2-го поділу Польщі 1793 К. ві­ді­йшов до Рос. імперії. 1795 Катерина ІІ подарувала містечко дипломатові Д. Трощинському. Від 1796 — у складі Київ. губ. 1875 Кагарлиц. маєток при­дбав генерал-губернатор М. Чертков. У серед. 19 ст. збудовано цукр. завод, працювали також пивовар. і винокур. заводи, сукон­на ф-ка, від­бувалися щорічні ярмарки, діяли 2 церкви, 2 євр. молитов. будинки, 2 початк. училища, церк.-парафіял. школа. Від 1866 — центр волості. На поч. 20 ст. мешкало 6615 осіб. У ході воєн. дій 1918–20 влада неоднораз. змінювалася. Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (померло бл. 560 осіб), за­знали сталін. ре­пресій. Від 3 серпня 1941 до 7 січня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. Гітлерівці вивезли на примус. роботи до Німеч­чини 578, роз­стріляли у парку понад 750 жит. Діяло під­пі­л­ля. Від 1956 — смт, від 1971 — місто. Нині працюють ЗАТи «“Лагода” Кондитерська фабрика», «Фірма “Кагма”» (випуск молоч. продукції), ВАТ «Кагарлиц. цукр. завод», філія «Кагарлиц. елеватор» ЗАТ «Комплекс “Агро марс”». У К. — 3 заг.-осв. школи, рай. ліцей, 3 дитсадки; Будинок культури, Кагарлицький історико-крає­знавчий музей, кінотеатр, 3 б-ки, школа мистецтв, центр дит. творчості; центр. рай. лікарня; фізкультурно-оздоров. комплекс, 2 ДЮСШ; 2 готелі, від­діл. 5-ти банків. Виходять г. «Вісник Кагарлич­чини», «Рідне місто», функціонує телебаче­н­ня «Кагарлик». Є памʼятка садово-парк. мистецтва заг.-держ. значе­н­ня Кагарлицький парк. Ансамблю худож. пісні, хор. колективу, оркестру духових інструментів, самодіял. театр. колективу присвоєно зва­н­ня «народний». Діє 12 реліг. громад, зокрема УПЦ МП, УПЦ КП, християн віри євангельської, євангелістів християн-баптистів. Встановлено погру­д­дя Т. Шевченка, рад. і парт. діяча П. Любченка, памʼятний знак («Танк») на честь захисників Батьківщини у 2-й світ. війні. Серед видат. уродженців — агроном, редактор, видавець Є. Архипенко; філософ Б. Головко, педагог А. Капська, лікар-гігієніст В. Смоляр, фахівець у галузі радіотехніки та електроніки Я. Трохименко; мистецтво­знавець М. Маричевський, графік, монументаліст, засл. художник УРСР Є. Без­ніско, художниця декор. роз­пису, живописець і графік А. Іванова, майстриня худож. вишивки Р. Горбач; нар. арт. УРСР, актори В. Дашенко та М. Кононенко; рад. і парт. діяч П. Любченко. 1851 у К. побував М. Гоголь.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю