Кагаров Євген Георгійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кагаров Євген Георгійович

КАГА́РОВ Євген Георгійович (16(28). 09. 1882, м. Тифліс, нині Тбілісі – 19. 03. 1942, м. Єссентуки Ставроп. краю, РФ) – історик, етнограф. Д-р грец. філології, проф. (1920). Закін. Новорос. ун-т в Одесі (1906), де був залишений для підготовки до професор. звання. 1908–10 перебував у наук. відрядженні за кордоном (Німеччина, Італія), вів археол. розкопки на о-ві Крит. 1911–12 – приват-доц. Новорос. ун-ту. 1912 захистив магістер. дис. «Культ фетишей, растений и животных в Древней Греции». Відтоді працював у Харків. ун-ті: від 1914 – екстраординар. проф. каф. класич. філології; 1920–25 – проф. Харків. ІНО (секр. і кер. секції антич. культури Наук. т-ва при Ін-ті); 1925–32 – зав. каф. етнографії Ленінгр. ун-ту (нині С.-Петербург); водночас співпрацював у Ін-ті етнографії АН СРСР (1926–42), пед. ін-ті іноз. мов (1932–41), театр. ін-ті (1939–41). Досліджував проблеми історії культури стародав. народів, зокрема греків, єгиптян, слов’ян; етнографії, філології. Вперше проаналізував давньослов’ян. релігію у світлі концепції Д. Фрейзера про вбитий і воскреслий дух. Помер в евакуації.

Пр.: Этюды по истории греческой религии. Современные направления в области сравнительной мифологии и мифологические сюжеты Эсхила // Филол. зап. Воронеж, 1905. № 5–6; Религия Древнего Египта. С.-Петербург, 1906; Религия древних славян. Москва, 1918; Форми та елементи народної обрядності // Первісне громадянство та його пережитки на Україні. К., 1928. Вип. 1; Казки африканських племен // Етногр. вісн. 1928. Кн. 6; Російська й українська етнографія, 1918–1928 рр. // Там само. 1929. Кн. 8.

Літ.: Мелихов В. А. Новое исследование по истории древнейшей греческой религии // Мирный труд. Х., 1913. № 8–9; Евгений Георгиевич Кагаров – профессор Харьковского университета: Библиогр. указ. Х., 1997; Шевчук Т., Новійчук В. Євген Кагаров і українська фольклористика 1920-х років // НТЕ. 2007. № 2.

В. І. Кадєєв

Стаття оновлена: 2011