КАГА́РОВ Євген Георгі­йович (16(28). 09. 1882, м. Тифліс, нині Тбілісі — 19. 03. 1942, м. Єс­сентуки Ставроп. краю, РФ) — історик, етно­граф. Доктор грец. філології, професор (1920). Закін. Новорос. університет в Одесі (1906), де був залишений для під­готовки до професор. зва­н­ня. 1908–10 пере­бував у наук. від­ряджен­ні за кордоном (Німеч­чина, Італія), вів археол. роз­копки на о-ві Крит. 1911–12 — приват-доцент Новорос. університету. 1912 захистив магістер. дис. «Культ фетишей, растений и животных в Древней Греции». Від­тоді працював у Харків. університеті: від 1914 — екс­траординар. професор кафедри класич. філології; 1920–25 — проф. Харків. ІНО (секр. і кер. секції антич. культури Наук. товариства при Ін­ституті); 1925–32 — завідувач кафедри етно­графії Ленінгр. університету (нині С.-Петербург); водночас спів­працював у Ін­ституті етно­графії АН СРСР (1926–42), пед. ін­ституті іноз. мов (1932–41), театр. ін­ституті (1939–41). Досліджував про­блеми історії культури стародав. народів, зокрема греків, єгиптян, словʼян; етно­графії, філології. Вперше про­аналізував давньословʼян. релігію у світлі концепції Д. Фрейзера про вбитий і воскреслий дух. Помер в евакуації.