Кадочников Павло Петрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кадочников Павло Петрович

КА́ДОЧНИКОВ Павло Петрович (Кадочников Павел Петрович; 16. 07. 1915, Петроград, нині С.-Петербург – 02. 05. 1988, Москва) – російський актор, режисер. Нар. арт. СРСР (1979). Сталін. премія (1948, 1949, 1951). Герой Соц. Праці (1985). Закін. Ленінгр. театр. ін-т (нині С.-Петербург, 1935; курс Б. Зона). Відтоді працював у Ленінгр. Новому ТЮГу (до 1944), де водночас викладав техніку мовлення (до 1938). Від 1944 повністю присвятив себе кінематографу. У театрі й кіно досягав багатоплановості втілюваних образів. Свої виразні зовн. дані вдало використовував в амплуа героя, завдяки чому його кіногерої набували лірич. або характер. рис. Як реж. поставив на кіностудії «Ленфільм» повнометражні фільми «Музиканти одного полку» (1965; роль Дикого) і «Снігуронька» (1968; роль Царя Берендея), у яких виявив зацікавлення нар. культурою та фольклор. матеріалом.

Ролі: Літописець Пимен («Борис Годунов» О. Пушкіна), Куракін («Музикантська команда» Д. Деля), Казкар («Снігова королева» Є. Шварца); у кіно – Солдат із зернятами («Людина з рушницею», 1938), Сухов, Максим Горький («Яків Свердлов», 1940; обидва – реж. С. Юткевич), Мухін («Антон Іванович гнівається», 1941, реж. О. Івановський), Володимир Старицький («Іван Грозний», 1945, реж. С. Ейзенштейн), Єрмолаєв («Приборкувачка тигрів», 1955, реж. О. Івановський, Н. Кошеверова), Трилецький («Незакінчена п’єса для механічного піаніно», 1977, реж. М. Михалков), Вічний Дід («Сибіріада», 1979, реж. А. Кончаловський); в укр. кінокартинах – Майор Федотов («Подвиг розвідника», реж. Б. Барнет), Ратанов («Голубі дороги», реж. В. Браун; обидві – 1947), Андрій («Під Золотим орлом», 1957, реж. М. Афанасьєва), Енгельбрехт («Продавець повітря», 1967, реж. В. Рябцев).

Літ.: Розина В., Соловьева И. Засл. арт. РСФСР П. П. Кадочников. Москва, 1951; Жежеленко М. П. Кадочников. Ленинград; Москва, 1964; Рассказы о творческом пути. Москва, 1965.

В. М. Войтенко

Стаття оновлена: 2011