Кадочникова Лариса Валентинівна
Визначення і загальна характеристика
КА́ДОЧНИКОВА Лариса Валентинівна (30. 08. 1937, Москва) — актриса, художниця. Дочка Н. Алісової. Народний артист України (1992), РФ (2005). Державна премія України імені Тараса Шевченка (1991). Орден «За заслуги» 3-го (1997) та 2-го (2007) ступ. Закін. ВДІК (Москва, 1961; викл. О. Пижова). Відтоді — актриса театру «Соврємєннік» (Москва), від 1965 — Нац. театру рос. драми ім. Лесі Українки (Київ). У 1960-х рр. разом із С. Параджановим, Ю. Іллєнком та І. Миколайчуком брала участь у становленні «київ. школи поет. кіно» — нових принципів і засобів кіномови, тісно пов’яз. з поетикою укр. фольклору. К. — інтелектуал. й емоц. актриса, яка володіє талантом відчувати й передавати тонкі нюанси люд. психології. Авторка низки графіч. (зокрема «Цирк», 1969; «Карпати», «В ніч на Івана Купала»; обидві — 1971; «Дездемона», 1974; «Віктор Хара на стадіоні», 1975; «Шарлотта з “Вишневого саду”», 1977; «Самотність», 1980; «Лариса Огудалова з “Безприданниці”», 1982) і живопис. («Нічні ігри», 1977; «Маки», 1989; «Букет ромашок», 1992; «Любий друг», 1997; «Квіти», 2007) робіт. Персон. виставки — у Києві (1995, 1997), Мюнхені, Празі (обидві — 1998), Стокгольмі, Мальме (Швеція; обидві — 1999). Видала кн. «“Белая птица”: полеты наяву и во сне» (В., 2008).
Додаткові відомості
- Основні ролі
- Принцеса («Голий король» Є. Шварца), Чаклунка («Старша сестра» В. Розова), Ольга Кніппер («Насмішкувате моє щастя» Л. Малюгіна), Лариса, Кручиніна («Безприданниця», «Без вини винні» О. Островського), Гончарова («Останні дні» М. Булгакова), Інна («Вечірнє світло» О. Арбузова), Анна Андріївна («Ревізор» М. Гоголя), Емма («Розлучення по-російськи» Н. Птушкіної), Філумена («Філумена Мартурано» Е. де Філіппо), Дездемона («Отелло» В. Шекспіра), Мати («Янголятко, або Сексуальні неврози наших батьків» Л. Берфуса); у кіно — Ліза («Василь Суриков», реж. А. Рибаков), Жозефіна («Мічман Панін», реж. М. Швейцар; обидва — 1960), Лариса («Вулиця Ньютона, будинок № 1», 1963, реж. В. Вульфович), Пидорка («Ніч напередодні Івана Купала»), Дружина («Криниця для спраглих»; обидва — 1968), Дана («Білий птах з чорною ознакою», 1971; усі — реж. Ю. Іллєнко), Марічка («Тіні забутих предків», 1964, реж. С. Параджанов; фільм став лауреатом низки Мкф та міжнар. премій), Дама («Хористка», 1978, реж. А. Муратов), Дружина («Злет», 1979, реж. С. Куліш), Мати («Чорна курка, або Жителі підземного царства», 1998, реж. В. Гресь; «Підступи кохання», 8 серій, 2006, реж. О. Гойда; «Мати напрокат», 2010, реж. М. Михайлов).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
