Казаков Юрій Павлович

КАЗАКО́В Юрій Па­влович (Казаков Юрий Па­влович; 08. 08. 1927, Москва — 29. 11. 1982, там само) — російський прозаїк. Закін. Моск. муз. училище (1951) та Літ. ін­ститут (Москва, 1958). У зб. оповідань «Тэдди» (1957), «Манька» (1958), «На полу­станке» (1959) ви­ступив продовжувачем традицій рос. класич. літ-ри. У центрі уваги К. — трудівник, наділений тонким від­чу­т­тям природи, жит­тєвою мудрістю: зб. «Голубое и зеленое» (1963), «Запах хлеба» (1965), «Двое в октябре» (1966), «Осень в дубовых лесах» (1969), «Во сне ты горько плакал» (1977). У філос.-публіцист. кн. «Северный дневник» (1960–73) роз­повів про мужність, душевну силу і красу поморів. Ви­ступав зі ста­т­тями на захист природи, за збереже­н­ня культурно-істор. памʼяток. Враже­н­ня від пере­бува­н­ня на Закарпат­ті пере­дав у нарисі «Закарпатская про­блема» (1986). Писав також оповіда­н­ня для дітей, кіносценарії та одноактні пʼєси, пере­кладав з літ-р народів СРСР. Творчості К. притаман­ні по­єд­на­н­ня ліризму й суворого реалізму, сповід­ал. автобіо­графізму та публіцистичності, пластичність зображе­н­ня і муз. ритм оповіді. Окремі твори К. українською мовою пере­клали З. Смоктій, М. Шумило та ін.

Завантажити статтю