Казанка - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Казанка

КАЗА́НКА – селище міського типу Миколаївської області, райцентр. Центр селищ. ради, якій підпорядк. с. Лазарівка. Знаходиться на р. Висунь (притока Інгульця, бас. Дніпра), за 130 км від обл. центру та за 9 км від залізнич. ст. Казанка. Пл. 13 км2. Насел. 8319 осіб (2001, складає 91,1 % до 1989), переважно українці. На околиці смт виявлено залишки стоянки доби мезоліту, розкопано поселення доби бронзи. Засн. на поч. 19 ст., коли цар. уряд переселив на ці землі казен. селян з Курської губ. У межовій книзі за 1800–08 зустрічається назва Казенне (тобто державне). Деякі дослідники пов’язують назву із реліг. святом Казан. ікони Божої Матері (саме в цей день прибули селяни). 1815 тут налічувалося 786 дворів. Мешканці займалися переважно хліборобством і скотарством. У цей період в селі вже діяло 13 млинів. 1829–57 – військ. поселення. 1849 відкрито школу. У 1880-х рр. К. стала одним з найбільших на Пд. Рос. імперії ринком збуту робочої сили. З багатьох губерній сюди йшли тисячі людей, сподіваючись знайти роботу. 1904 у К. мешкало 10,4 тис. осіб, функціонували 2 церк.-парафіял. школи, земське уч-ще, двокласне уч-ще мін-ва освіти. У ході воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1923–30, 1935–63 та від 1965 – райцентр. 1931–35 – у складі Долин., 1963–65 – Новобуз. р-нів. Від 1932 – у межах Дніпроп., від 1937 – Микол. обл. Жит. у 1920-х і наступ. роках чинили опір комуніст. режимові, за що зазнали репресій. Так, у березні 1920 частина казанківців підняла повстання та навіть тимчасово захопила владу. Висланий зі ст. Знам’янка бронепоїзд придушив цей виступ, бл. 40 його організаторів заарештували. У відповідь на репресії та реквізиції казанківці вчинювали вбивства представників більшов. влади. Як і в ін. регіонах, у боротьбі з селянством 1932–33 влада застосувала терор голодом. 1941 у К. мешкало 10,6 тис. осіб. Від 14 серпня 1941 до 9 березня 1944 – під нім.-фашист. окупацією. Гітлерівці вивезли на примус. роботи до Німеччини 302 особи. Від 1967 – смт. Нині працюють сирзавод, харчосмак. ф-ка, цегел. з-д. У К. – 3 заг.-осв. школи, аграр. ліцей, міжшкіл. вироб. комбінат, 3 дитсадки; Казанківський історичний музей, Будинок культури, кінотеатр, рай. б-ка, Будинок худож. творчості, муз. школа; рай. лікарня; ДЮСШ; оздоров. табір «Орлятко»; відділ. 4-х банків. Виходить г. «Голос Казанківщини». Традиційним стало проведення у К. Всеукр. фестивалю-конкурсу виконавців гумору та сатири «Усмішки Глазового». Діють реліг. громади УПЦ МП, євангелістів християн-баптистів, свідків Єгови, християн віри євангельської. Пам’ятки арх-ри: залізнична станція (1906), пекарня (кін. 19 ст.). Встановлено мемор. комплекс воїнам-односельцям, які загинули під час 2-ї світ. війни, пам’ят. знак П. Глазовому. Серед видат. уродженців – економіст-аграрник Г. Чорний; письменники Ф. Степанов і В. Чепіга; художник В. Бурлака; актриса, засл. арт. УРСР Л. Попова; Герой Рад. Союзу А. Мірович.

О. П. Казаріна, Н. І. Паланіг, Л. Л. Скрипник

Стаття оновлена: 2011