Казахська мова

КАЗА́ХСЬКА МО́ВА — мова, що належить до кипчацької групи тюркських мов, разом із ногайською, каракалпацькою й карагацькою мовами належить до кипчацько-ногайської гілки. Серед сучас. мов найбільш близькі до К. м. каракалпацька та ногайська. Держ. мова Казахстану. Уживана також в Афгані­стані, Ірані, Киргиз­стані, Китаї, Монголії, Паки­стані, РФ, Туреч­чині, Турк­мені­стані, Узбеки­стані. Заг. кількість мовців — бл. 13 млн осіб (2007). Чіткий діалект. поділ від­сутній, лише у лексиці й фонетиці деяких місцевих говорів є не­значні від­мін­ності. У фонол. системі — 9 голосних. Наголос завжди падає на остан. склад. К. м. — аглютинативна мова (слово­зміна від­бувається послідовним при­єд­на­н­ням афіксів до не­змін­ної основи слова). Існує 9 частин мови. Імен­ник не змінюється за родами, але змінюється за приналежністю до певної особи. Є 2 числа: однина і множина; сім від­мінків. Прикметники не узгоджуються ані в числі, ані у від­мінку; від­сутні при­ймен­ники. Синтаксис характеризується великою кількістю діє­прикметників і діє­прикметник. зворотів, обмеженістю сполучник. звʼязку між компонентами простого і складного рече­н­ня. Сталий порядок слів: під­мет — додаток — присудок. Казах. алфавіт налічує 42 букви: 33 присутні у рос. абетці і 9 спеціальних букв: Ә, Ғ, Қ, Ң, Ө, Ұ, Ү, Һ, Ӏ. К. м. сформувалася в 15–16 ст. на основі мови середньоазій. кипчаків. Основоположник сучасної літ. К. м. — Абай. Писемність до 1930 була на основі араб. графіки (казахи, які живуть у Китаї, й нині користуються її модифік. варіантом), потім на основі латиниці; від 1940 за­стосовують кириличну графічну систему.

Завантажити статтю