Казидуб Михайло Васильович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Казидуб Михайло Васильович

КАЗИДУ́Б Михайло Васильович (29. 11. 1942, с. Вереміївка Градиз. р-ну Полтав. обл., нині затопл. водами Кременчуц. водосховища – 01. 05. 1998, Полтава) – поет. Чл. НСПУ (1971). Обл. літ. премія ім. П. Мирного (2001, посмертно). Закін. Полтав. с.-г. ін-т (1967) та Вищі літ. курси при Літ. ін-ті в Москві (1981). Працював журналістом, гол. ред. Полтав. радіотелекомпанії «Лтава». Дир. Полтав. клубу письменників (від 1984). У поезії К. переважають мотиви хлібороб. праці, відлуння війни, громадян. служіння народові, він пристрасно ганьбив байдужість, фарисеїв, перевертнів і малоросів; звертався до істор. тем. Створив також сатир. повість «Начальник ПСО, або Абсолютно правдива історія про Григорія Ілліча Агропона – велета не тільки духу, але і деяких органів тіла» (П., 1996), у якій висміяв командно-розподільчу комуніст. систему. Його вірші поклали на музику композитори О. Білаш, В. Тилик, О. Чухрай та ін.

Тв.: Екзамен. Х., 1966; Кроки. Х., 1970; Багаття на вітрах. К., 1973; Джерела. Х., 1977; Промені літа. Х., 1982; Світ-світлиця. Х., 1987; Дощі серед пустелі. П., 1992; Любов веде крізь хуртовини. П., 1993; 10 поем. П., 1996.

Літ.: Дяченко А. Лиш правда не минає // Зоря Полтавщини. 1992, 28 листоп.; Ротач П. Колоски з літературної ниви. П., 1999.

П. П. Ротач

Стаття оновлена: 2011