Казнадій Іван Васильович
КАЗНАДІ́Й Іван Васильович (07. 07. 1925, с. Рогова, нині Уман. р-ну Черкас. обл. — 26. 05. 2006, Кіровоград) — режисер, актор. Чоловік С. Мартинової. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1965). Учасник 2-ї світової війни. Закін. Харків. театр. інститут (1956; викл. М. Крушельницький). Працював у Кіровогр. укр. муз.-драм. театрі ім. М. Кропивницького (1956–59, худож. кер. — 1968–76, 1996–97), Київ. укр. драм. театрі ім. І. Франка (1959–61); гол. реж. Дніпроп. укр. муз.-драм. театру ім. Т. Шевченка (1962–66) та Київ. муз.-драм. театру ім. П. Саксаганського (м. Біла Церква Київ. обл., 1976–83); кер. худож. самодіяльності у Кіровограді (1983–96). К. притаманні самобут. почерк і стиль, що характеризується створенням великих масштаб. полотен, образ. вирішенням усіх вистав. Послідовник школи М. Кропивницького.
Додаткові відомості
- Основні вистави
- «Для домашнього вогнища» за І. Франком (1956), «Хазяїн» І. Карпенка-Карого, «Соло на флейті» І. Микитенка (обидві — 1957), «Замулені джерела» (1959, роль Сотника), «Дай серцю волю, заведе в неволю» (1968), «По ревізії» (1970) М. Кропивницького, «Варшавська мелодія» Л. Зоріна (1968), «Фараони» О. Коломійця (1972, роль Оверка), «Майська ніч» (1974), «Лиха доля» (1975) М. Старицького, «В степах України» (1978), «Платон Кречет» (1979), «Богдан Хмельницький» (1982) О. Корнійчука, «Без вини винні» О. Островського (1980), «Дума про незалежність України» І. Казнадія (1996).
Людина 