Каїпбергенов Тулепберген - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Каїпбергенов Тулепберген

КАЇПБЕРГЕ́НОВ Тулепберген (07. 05. 1929, аул Шортанбай, нині Каракалпакія, Узбекистан – 14. 09. 2010, м. Нукус, Каракалпакія) – каракалпацький прозаїк. Нар. письменник Каракалпац. АРСР (1974), Узбекистану (1994). Герой Узбекистану (2003). Міжнар. премія ім. М. Шолохова (2004). Закін. Каракалпац. пед. ін-т ім. Т. Шевченка (Нукус, 1955). Повісті «Секретар» (1956) і «Спасибі, вчителю» (1959) присвятив післявоєн. життю каракалпац. народу, процесам, що відбувалися після 20-го з’їзду КПРС. У романі-дилогії «Дочка Каракалпакії» (у 2-х кн., 1963–65; укр. перекл. Т. Іваненко – К., 1977) показав соц. і нац. пробудження свого народу, долю жінки, формування її громадян. активності в роки революції та соціаліст. буд-ва. Дорев. історію каракалпац. народу відтворив у трилогії «Дастан про каракалпаків» («Сказання про Маман-бія», 1968; «Нещасні», 1971; «Незрозумілі», 1976; Держ. премія СРСР, 1986). Осмислюючи минуле свого народу, звертався в романі до взаємин предків каракалпаків («чорних клобуків») із Київ. Руссю. Про минуле й майбутнє свого народу роздумував у романі-есеї «Каракалпак-наме» (1986). Прозі К. властиве поєднання епіч. фольклор. традицій із сучас. засобами психол. аналізу.

Літ.: Шермухамедов П. Мир писателя: Его книги, его народ. Нукус, 1982; Мамедов Н. Каракалпакская литература. Баку, 2007.

І. М. Дзюба

Стаття оновлена: 2011