Кайгородов Євген Дмитрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кайгородов Євген Дмитрович

КАЙГОРО́ДОВ Євген Дмитрович (09. 11. 1969, м. Новосибірськ, РФ) – артист балету, балетмейстер, педагог. Син Галини і Дмитра Кайгородових. Засл. арт. України (1998). Лауреат міжнар. конкурсів арт. балету (Москва, 1993, 2-е м.), ім. С. Лифаря (Київ, 1996, 1-е м.). Закін. Київ. хореогр. уч-ще (1987; викл. В. Денисенко, В. Ковтун). Відтоді (до 2007, з перервою) – арт. Нац. опери України, 1989–94 – Театру класич. балету (обидва – Київ). Водночас від 2000 – викл., від 2007 – худож. кер. Хореогр. коледжу, від 2010 – гол. балетмейстер театру «Молодий балет Києва» культур. центру «Кияночка». К. – виконавець романтич. плану. Його стиль позначений академізмом, чітким малюнком танцю, психол. наповненістю образу. Гастролі в Японії, Франції, Швейцарії, Норвегії, Італії, Іспанії, США, Пд. Америці та ін. Серед балетмейстер. робіт – «Лускунчик» (2001), «Лебедине озеро» (2004) П. Чайковського, «Пахіта» Л. Мінкуса (2011).

Партії: Дезіре, Принц («Спляча красуня», «Лускунчик» П. Чайковського), Базиль, Солор («Дон Кіхот», «Баядерка» Л. Мінкуса), Спартак, Крас («Спартак» А. Хачатуряна), Тібальд («Ромео і Джульєтта» С. Прокоф’єва), Фергад («Легенда про любов» А. Мелікова), Принц («Русалонька» О. Костіна), Олаф («Володимир Хреститель» на музику В. Кікти), Франц («Віденський вальс» на музику Й. та Й. Штрауссів).

Літ.: Чубасова І. Знайомтесь: нові імена // Музика. 1990. № 2; Конкурс Лифаря рискует стать мужским // Культура. 1996. № 18; Поліщук Т. «Віденський вальс» без вальсу // День. 2001, 7–13 квіт.

О. О. Погребна

Стаття оновлена: 2011