Кайнарський Ілля Семенович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кайнарський Ілля Семенович

КАЙНА́РСЬКИЙ Ілля Семенович (14. 02. 1902, м. Ростов-на-Дону, Росія – 16. 10. 1982, Москва) – матеріалознавець. Д-р тех. н. (1946), проф. (1946). Сталін. премія (1943). Держ. нагороди СРСР. Закін. Донський політех. ін-т (1927). Працював 1927–34 та 1937–38 (тех. дир. динас. з-ду в м. Красноармійськ, нині Донец. обл.) на вироб-ві. 1934–37, 1938–41, 1946–73 – в Укр. НДІ вогнетривів (Харків): 1946–56 – зав. лаб. динасу, 1956–62 – зав. лаб. динасу, легковагих і вогнетрив. мас, 1962–72 – зав. лаб. технол. розробок з кераміки, 1972–73 – ст. н. с.-консультант; 1947–56 (за сумісн.) – проф. каф. технології кераміки та вогнетривів Харків. політех. ін-ту. 1941–46 – гол. інж. ВНДІ вогнетривів (м. Свердловськ, нині Єкатеринбург, РФ); 1973–82 – консультант ВНДІ цементу (Москва). Досліджував фіз.-хім. процеси у технології динас., карборунд., корунд., шпінел., хромокис., легковагих та ін. вогнетривів.

Пр.: Динас. Теоретические основы, технология, свойства и служба. 1961; Огнеупоры для коксовых печей. 1966 (співавт.); Основные огнеупоры (сырье, технология и свойства). 1974 (співавт.); Магнезиальносиликатные и шпинельные огнеупоры (сырье, технология и свойства). 1977 (співавт.); Корундовые огнеупоры и керамика. 1981 (співавт.); усі – Москва.

Літ.: Илья Семенович Кайнарский (к 80-летию со дня рожд.) // Огнеупоры. 1982. № 3.

П. П. Криворучко

Стаття оновлена: 2011