Кайнозойська ера і гупа, Кайнозой - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кайнозойська ера і гупа, Кайнозой

КАЙНОЗО́ЙСЬКА Е́РА І ГРУ́ПА, Кайнозой (від грец. ϰαινός – новий і ...зой) – новітня ера в геологічній історії Землі та відклади, що утворилися в той час. Кайнозой. ера (К. е.) настала після мезозой. (див. Мезозойська ера і група) 67 млн р. тому, триває й нині. Виділена 1841 англ. геологом Дж. Філліпсом. К. е. поділяють на палеоген., неоген. (до 1959 їх об’єднували в третинний) і антропоген. періоди (див. Палеогеновий період і палеогенова система, Неогеновий період і неогенова система та Антропогеновий період). У К. е. відбулися значні зміни в розташуванні морів і океанів, рельєфі суходолу, кліматич. зональності, рослин. та тварин. світі. Першій пол. кайнозою (К.) – палеогену – були характерні таласократ. умови. Від атлант. берегів Іспанії через Велике Середземномор’я до тихоокеан. берегів Пд.-Сх. Азії простягався океан Тетіс. Величезні тер. Зх. і Пд.-Сх. Європи, Зх. Сибіру, Пд.-Сх. Азії, Пн. Африки та Аравії були вкриті морями цього океану. На прилеглих до нього територіях росла тропічна та субтропічна рослинність. У К. е. відбулося величезне горотворення – Альпій. орогенез, що проявився окремими фазами як у Середземномор., так і в Тихоокеан. геосинклінал. поясах. Тоді виникли Апенніни, Альпи, Карпат., Крим., Кавказ., Камчат. гори, Памір, Гімалаї, Кордильєри, Анди та ін. Горотворчі процеси супроводжував інтенсив. вулканізм. Вони обумовили заг. піднесення та збільшення площ континентів, утворення глибоковод. океаніч. западин і окремих морів. Між континентами подекуди виникали сухопутні зв’язки (мости), зокрема між Європою й Африкою, Євразією та Пн. Америкою, Пн. і Пд. Америками. Через ці мости відбувалася міграція представників тварин. і рослин. світу. Орогр. зміни впливали на розподіл мор. течій, формування клімату, ландшафтів. У неогені й антропогені переважали геократ. умови, суходіл. Незначні мор. трансгресії прослідковувалися лише на Пд. Сх.-Європ. платформи. Від колиш. океанів Тетіса (існував від рифея до палеогену) та Паратетіса (пізній олігоцен–ранній міоцен) залишилися лише ізольов. басейни – Середземномор., Чорномор., Каспій. і Аральський. У рослин. світі К. знач. розвитку набули покритонасінні. З’явилися та поширилися на всіх континентах різноманітні трави, злакові. Широке розповсюдження квітк. рослин сприяло бурхливому розвитку комах – бджіл, джмелів, ос, метеликів, мух та ін. Досить відрізнявся від мезозой. і тварин. світ. Наприкінці мезозою в морях повністю вимерли плезіозаври, іхтіозаври, амоніти, белемніти, глоботрункани. У кайнозой. морях їх замінили кити, акули, костисті риби, нові родини двостулкових і черевоногих молюсків, нумуліти, глобігерини, глобороталії. На суходолі замість велетен. динозаврів, ігуанодонтів, тарбозаврів, птеродонтів знач. розмаїття досягли ссавці та птахи. Виникли перші примітивні п’ятипалі пальцеходячі тварини з ознаками парно- і непарнокопитних. В еоцені з’явилися предки хоботних, коней, биків, оленів, носорогів та ін. травоїдних, у олігоцені – перші гризуни та гігант. безрогі індрикотерії, у неогені – нові родини ссавців, зокрема ведмедеві, собачі, гієнові, справжні хоботні-мастодонти, динотерії, гігант. тигри-махайродуси, антилопи, вівці, свині, трипалі коні-гіпаріони, людиноподібні мавпи. На поч. антропогену відбулося різке похолодання, яке супроводжувалося потуж. материк. зледенінням в Євразії та Пн. Америці. Фази похолодання т. зв. льодовик. періоду чергувалися з фазами потепління та тривали від декількох десятків тисяч до сотень тисяч років. Під час найтривалішої фази похолодання на тер. України льодовик досягав широти сучас. Дніпропетровська, а тундр. зона – пд. областей. Мамонт, волосатий носоріг, вівцебик, велетен. олень пристосувалися до суворих умов завдяки товстому волосяному покриву тіла. В епоху похолодання з’явилася перша розумна людина – неандерталець. Мор. відклади К. е. представлені органоген. вапняками, карбонат. мергелями, глинами, пісками, алевритами. Серед континентал. утворень – глини, піски, галечники, валуни, супіски, суглинки, леси. З відкладами К. пов’язані багаті поклади нафти і газу, горючих сланців, бурого вугілля і торфу, кам’яних і калій. солей, марганц. руд і ооліт. бурих залізняків, фосфоритів, бокситів, каолінів, розсипищ золота, алмазів, титан. і олов’яних руд, бурштинів, підзем. і мінерал. вод, буд. матеріалів.

Літ.: Страхов Н. М. Основы исторической геологии. Москва; Ленинград, 1948. Ч. 1–2; Рухин Л. Б. Основы общей палеогеографии. Ленинград, 1959; Стратиграфія УРСР. К., 1963. Т. 9: Палеоген; 1969. Т. 11: Антропоген; 1975. Т. 10: Неоген.

Д. Є. Макаренко

Стаття оновлена: 2011