Какало Олексій Васильович
КАКА́ЛО Олексій Васильович (27. 01. 1942, с. Держанівка Носівського р-ну Чернігівської обл. — 22. 08. 2018, Чернігів) — живописець. Заслужений художник України (2001). Член НСХУ (1977). Закінчив Київський художній інститут (1971; викл. П. Басанець, В. Пузирков, К. Трохименко). Працював у Чернігові: у художньо-виробничих майстернях (1971–97): головним художником (1974–75); від 1997 — в організації НСХУ: відповідальний секретар, від 2000 — головою. 1997–98 реставрував та розписував надалтарну частину Новгород-Сіверського Спасо-Преображенського собору (Чернігівська обл.). Учасник обласних, всеукраїнських, всесоюзних, міжнародних мистецьких виставок від 1971. Персональні — у Чернігові (1993, 2003), Києві (1993, 2006), Славутичі (Київська обл., 1994). Основний жанр — тематична картина; створював також портрети, пейзажі, натюрморти у реалістичній манері. Окремі полотна зберігаються у музеях Чернігова, Новгорода-Сіверського, Чугуєва (Харківська обл.), міст Мозир, Могильов, Галереї імені Г. Ващенка (Гомель; усі — Білорусь).
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Натюрморт із ромашками» (1973), «П. Богомолов», «Мати» (обидва — 1974), «На дорогах війни», «В. Корж» (обидва — 1976), «Українка» (1983), «Розвідники підземних надр» (1984), «Спадщина» (1987), «Весна іде» (1991), «Фієста» (1992), «Голод. 33-й рік» (1993), «Чернігівська Десна» (1994), «А. Мордовець», «Автопортрет» (обидва — 1995), «Повінь на Десні» (1998), «Чернігів старовинний» (1999), «Материнська пісня» (2001), «Сонячне мереживо» (2002), «Волошки в житі» (2004), «І. Круш» (2005), «Чернігівські весілля», «Півонії на підвіконні» (обидва — 2006), «На Спаса» (2008), «Від храму до храму» (2009); цикли — «По Білому морю» (1977), «По Середземному морю» (1981).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Людина 