КАКУ́РІН Микола Євгенович (04(16). 09. 1883, м. Орел, Росія — 29. 07. 1936, Москва, за ін. даними — м. Ярославль, РФ) — військовик. Генерал-хорунжий Армії УНР. Закін. гімназію в Житомирі (1902), Михайлів. артилер. училище (1904), Микол. академію Ген­штабу (1910). В укр. війську від березня 1918. Як генерал-квартир­мейстер Ген­штабу забезпечував формува­н­ня Запороз. корпусу, Окремого полку УСС, корпусів Армії УНР. За Геть­манату — пом. нач. Ген­штабу. Брав участь в укла­дан­ні законів про заг. військ. обовʼязок, військ. судівництво, військ.-сан. службу, по­стача­н­ня армії. Від грудня 1918 — нач­штабу корпусу УГА. Воював на польс., більшов., денікін. фронтах. Від лютого 1920 — у Червоній армії: нач­штабу дивізії, пом. командувача Зх. фронту М. Тухачевського. Учасник польс.-рад. війни 1920 і придуше­н­ня селян. пов­ста­н­ня на Тамбовщині. 1922–30 — на викладац. роботі у Військ. академії ім. М. Фрунзе; водночас був нач. від­ділу історії громадян. війни та спів­працював у військ.-наук. від­ділі упр. з ви­вче­н­ня та викори­ста­н­ня досвіду війни штабу Червоної армії. Один з ініціаторів написа­н­ня і спів­автор 3-том. історії громадян. війни (ви­дана 1928–30). Від 1930 — у від­ставці. 18 серпня 1930 заарешт., у лютому 1932 за звинуваче­н­ням у причетності до антирад. змови засудж. до 10-ти р. увʼязне­н­ня, де й помер. Реабіліт. 1957.