Какурін Микола Євгенович

Визначення і загальна характеристика

КАКУ́РІН Микола Євгенович (04(16). 09. 1883, м. Орел, Росія — 29. 07. 1936, Москва, за ін. даними — м. Ярославль, РФ) — військовик. Генерал-хорунжий Армії УНР. Закін. гімназію в Житомирі (1902), Михайлів. артилер. училище (1904), Микол. академію Генштабу (1910). В укр. війську від березня 1918. Як генерал-квартирмейстер Генштабу забезпечував формування Запороз. корпусу, Окремого полку УСС, корпусів Армії УНР. За Гетьманату — пом. нач. Генштабу. Брав участь в укладанні законів про заг. військ. обов’язок, військ. судівництво, військ.-сан. службу, постачання армії. Від грудня 1918 — начштабу корпусу УГА. Воював на польс., більшов., денікін. фронтах. Від лютого 1920 — у Червоній армії: начштабу дивізії, пом. командувача Зх. фронту М. Тухачевського. Учасник польс.-рад. війни 1920 і придушення селян. повстання на Тамбовщині. 1922–30 — на викладац. роботі у Військ. академії ім. М. Фрунзе; водночас був нач. відділу історії громадян. війни та співпрацював у військ.-наук. відділі упр. з вивчення та використання досвіду війни штабу Червоної армії. Один з ініціаторів написання і співавтор 3-том. історії громадян. війни (видана 1928–30). Від 1930 — у відставці. 18 серпня 1930 заарешт., у лютому 1932 за звинуваченням у причетності до антирад. змови засудж. до 10-ти р. ув’язнення, де й помер. Реабіліт. 1957.

Завантажити статтю