Інкерман - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Інкерман

ІНКЕРМА́Н (з тюрк. – «печерна фортеця»; до 1475 – Каламіта, 1976–91 – Білокам’янськ) – місто Автономної Республіки Крим, підпорядковане Балаклавській райраді Севастополя. Знаходиться при впадінні р. Чорна в Чорне море, за 5 км від Севастополя. Пл. 10,3 км2. Насел. 10 452 особи (2001, складає 83,8 % до 1989). Залізнична станція. Місто виникло у 8–9 ст. на місці давнішого тавр. поселення під назвою Каламіта. Було гол. торг. портом і важливою фортецею князівства Феодоро, середньовіч. православ. монастир. центром. Існують перекази про заслання на тутешні каменоломні імператором Марком Ульпієм Траяном рим. єпископа (папи) Климента I та про ув’язнення тут у 7 ст. папи Мартина I. Від 1475 – під контролем Осман. імперії. Після приєднання Крим. ханства 1783 І. перебував у складі Рос. імперії. 1820 тут побудовано найвищі в країні 2 маяки. Під час Крим. війни 1853–56 побл. І. відбувся 24 жовтня (5 листопада) 1854 бій між рос. армією та військами Великої Британії, Франції і Сардинії. Росіяни зробили невдалу спробу витіснити війська супротивників у море та деблокувати Севастополь. У 19–20 ст. І. розвивався як м-ко-супутник Севастополя (останній первісно і будувався з інкерман. білого каменю). Від 1957 – у складі Севастополя. 1976 знову отримав статус окремого міста під назвою Білокам’янськ. 1961 на базі підзем. штолень засн. Інкерманський завод марочних вин. Нині також працює ЗАТ «Інкерстром» (вироб-во буд. матеріалів). У І. – 2 заг.-осв. школи, школа-інтернат, 3 дитсадки; клуб; лікарня. Виходить г. «Инкерманский вестник». Архіт. пам’ятки: печер. монастир (датування печер від 8–9 до 15 ст., ін. споруд – 19 ст.; функціонує Інкерманський Свято-Климентіївський чоловічий монастир), руїни фортеці Каламіта (15 ст.; філія Нац. заповідника «Херсонес Таврійський»).

Літ.: Бертье-Делагард А. Л. Каламита и Феодоро // Изв. Таврий. ученой архив. комиссии. 1918. Вып. 55.

М. М. Буртовой

Стаття оновлена: 2011