Інноваційне законодавство - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Інноваційне законодавство

ІННОВАЦІ́ЙНЕ ЗАКОНОДА́ВСТВО – специфічна комплексна галузь вітчизняного законодавства, що регулює суспільні відносини у процесі впровадження інновацій. І. з. має на меті стимулювання НТП, переозброєння пром-сті та її інфраструктури, інтеграцію науки, техніки й вироб-ва, координацію фундаментал. і приклад. дослідж., дослідно-конструктор., проектно-пошук., експериментал. й технол. робіт зі створення високоефектив. техніки та відповід. продукції. Воно також спрямоване на належне правове забезпечення інвестування наук. дослідж. і розробок, здійснення якіс. змін у стані продуктив. сил і прогресив. міжгалуз. структур. зрушень, розроблення та впровадження нових видів продукції і технологій. Основу І. з. України становлять Госп. кодекс України (2003), Закони України «Про наукову і науково-технічну діяльність» (1998), «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки» (2001), «Про інноваційну діяльність» (2002), «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» (2003), «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків» (2006) та ін. Систему вітчизн. І. з. доповнюють законодавчі акти про інтелектуал. власність, норми фінанс., цивіл., підприємниц., інвестиц. законодавства, правові акти Президента, КМ та відповід. мін-в і відомств, спрямов. на реалізацію держ. політики у сфері інновац. діяльності. І. з. нормативно закріплює екон. методи упр. та регулювання процесами створення, впровадження у вироб-во нових видів наук.-тех. продукції і технологій, сприяє винахідництву та широкому застосуванню наук.-тех. розробок, діяльності інновац. фондів, банків та ін. структур у цій сфері.

В. П. Нагребельний

Стаття оновлена: 2011