Інновація

ІННОВА́ЦІЯ (англ. innovation, від лат. innovatio — оновлення, зміна) — результат розроблення та впровадження нової або вдосконаленої технології в галузях економіки, управлінській, комерційній, маркетинговій діяльності або соціальній сфері, який під час застосування дає можливість здобути комплексний ефект (економічний, соціальний, екологічний, науково-технічний тощо). На сучас. етапі І. відіграють вирішал. роль у забезпеченні екон. зростання країни та її соц.-культур. розвитку. На відміну від новацій (нові ідеї, винаходи тощо), І. передбачають комерціалізацію нових продуктів, їхнє практичне застосування. Відповідно до Закону України «Про інноваційну діяльність» (2002), І. — новоствор. або вдосконалені конкурентоспроможні технології, продукція чи послуги, а також організац.-тех. рішення вироб., адм., комерц. або ін. характеру, що істотно покращують структуру та якість виробництва чи соц. сфери. Вперше поняття «І.» визначив Й. Шумпетер у праці «Theorie der wirtschaftlichen Entwicklung» («Теорія економічного розвитку», Берлін, 1911), де розглянув їх як комерціалізацію усіх нових комбінацій, засн. на випуску нового продукту або відомого продукту з новими якостями (продукт. І.); впровадженні нового методу (технології) виробництва (технол. І.); відкритті нових ринків збуту, сировини та напівфабрикатів (архіт. тип І.); введенні нових організац. форм та структур (організац. І.). У наступ. працях термін «нова комбінація» він замінив на термін «І.». Згідно із цим підходом, І. — одночас. прояв двох світів: техніки й бізнесу. Зміну лише на рівні технології Й. Шумпетер називав винаходом (тільки тоді, коли до змін підключається бізнес, вони стають І.). Внутр. зміст І. складають зміни, гол. функція інновац. діяльності — функція зміни. У зв’язку з цим І. розглядають у двох аспектах: як нововведення (новий товар, послуга, технологія), запроваджене на ринку або використовуване у практ. діяльності організації, і як процес уведення в бізнес чого-небудь нового. І. є результатом твор. інтелектуал. діяльності, спрямов. на отримання якісно нового продукту та позитив. соц.-екон. ефекту від його впровадження. У Законі України «Про інноваційну діяльність» наголошено, що інновац. діяльність, спрямов. на використання і комерціалізацію результатів наук. дослідж. та розроблень, зумовлює випуск на ринок нових конкурентоспромож. товарів і послуг. Види інновац. діяльності тісно пов’язані з етапами інновац. циклу, на яких вони ґрунтуються. Етапи інновац. циклу: фундаментал. дослідж. — здійснюють заради вивчення та пояснення певних закономірностей, які існують у природі, можуть бути теор. або експеримент. (напр., запуск андрон. коллайдера може змінити уявлення про Всесвіт); пошук. дослідж. — ґрунтуються на фундаментал. розвідках, їх виконують для пошуку нових шляхів розвитку вироб. діяльності, що забезпечує значне підвищення її ефективності; прикладні дослідж. — дають змогу розв’язати конкретні наук. і практ. проблеми, які забезпечують створення нових виробів і технологій (їх здійснюють у галуз. науках або приклад. напрямах виконання фундаментал. і пошук. дослідж. з метою практич. застосування, упровадження на виробництві результату дослідж. та отримання від нього соц.-екон. користі для суспільства); розроблення наук.-приклад. теми — процес трансформації результатів приклад. дослідж. з метою застосування їх у виробництві, що полягає у формуванні тех. завдання на виготовлення проектно-конструктор. документації для реалізації наук.-тех. розробки на підприємстві; проектування — система н.-д. та проектно-конструктор. робіт (створення принцип. схеми, креслення, опис проекту, проектування й виготовлення макета та ін.); реалізація проекту — виготовлення нестандарт. обладнання та складових технол. лінії, закупівля стандарт. обладнання й оснащення підприємства повноцін. технол. лінією з виробництва інновац. продукції; експеримент. випробування — визначення відповідності результату приклад. дослідж. стандарт. чи нестандарт. критеріям оцінки, як правило, в умовах дослід. підприємства, що дає змогу уточнити оптимал. параметри технол. процесу на підприємстві, визначити рівні шкідливих впливів та концентрації шкідливих речовин у кінц. продукті, а також у технол. викидах у атмосферу, ґрунт і воду, та зробити висновок про дотримання сан. норм, щоб одержати дозвіл на виробництво продукту; пром. (масове) виробництво — випуск великих партій інновац. продукції; маркетинг — просування інновац. товару на ринок; споживання — можливість здобути конкурент. кінц. результат інновац. діяльності за визначеними критеріями оцінки (якість, ціна тощо) та досягти екон. й ін. видів ефекту. Однак наведені етапи інновац. циклу не завжди відповідають регламентов. порядку, зокрема може змінюватися їхня черговість, обсяг, повнота використання через вплив різних факторів на умови виконання всього інновац. циклу. Якщо наук.-тех. розробки і винаходи — елементи нового знання, то наук.-тех. І. — матеріалізація нових ідей і знань, відкриттів, винаходів та наук.-тех. розробок у процесі виробництва з метою комерц. реалізації для задоволення визначених запитів споживачів. Неодмінні властивості тех. І.: наук.-тех. новизна, вироб. придатність, соц.-екон. результативність. І. потрібно відрізняти від несуттєвих видозмін у продуктах і технол. процесах, незнач. тех. або зовн. змін, які залишають незмін. конструктивне виконання й суттєво не впливають на параметри, властивості, вартість виробу, вхідні матеріали і компоненти; від розширення номенклатури продукції за рахунок уже відомих на ринку продуктів з метою задоволення поточ. попиту та збільшення прибутків підприємства. Новизну І. оцінюють за технол. параметрами, а також виходячи з ринк. позицій. Залежно від технол. параметрів, І. поділяють на продуктові, які включають застосування нових матеріалів, нові напівфабрикати і комплектуючі, отримання принципово нових продуктів, та процесні, що передбачають нові методи організації виробництва (нові технології) й пов’язані зі створенням сучас. організац. структур у складі підприємства; за типами новизни для ринку — на нові для галузі у світі, галузі в країні, даного підприємства (групи підприємств); за місцем у системі (на підприємстві) — на вході підприємства (зміни у виборі й використанні сировини, матеріалів, машин і устаткування, інформації), на виході підприємства (вироби, послуги, технології, інформація тощо), систем. структури підприємства (управлін., вироб., технол.). Велике значення має поділ І. на закриті (внутр.), які створюють і реалізують всередині компаній, та відкриті, джерелом яких є результати дій різних компаній. Ознака відкритої економіки — перехід до І. другого типу. З огляду на глибину внесених змін виокремлюють радикал. та модифікац. І.; з урахуванням сфер діяльності — технол., соц., політ., ринк., управлін., вироб., маркетинг., мист. І. Повний інновац. цикл притаман. лише наук.-тех. І. Для більшості ін. видів І. в інновац. циклі немає етапу фундаментал. дослідж., набувають ін. зміст. навантаження решта стадій інновац. процесу. Класич. підхід Й. Шумпетера до розуміння інновац. циклу, що включає етапи дослідж., розроблення, упровадження та споживання, залишається прийнятним для всіх описаних видів інновац. діяльності, хоча й не виключає специфіки їхнього прояву. В більшості розвинених країн розробляють нац. інновац. системи. В Україні прийнято Концепцію розвитку нац. інновац. системи (2009), що характеризує цю систему як сукупність законодав., структур. і функціон. компонентів (інституцій), задіяних у процесі створення й застосування наук. знань та технологій, які визначають правові, екон., організац. та соц. умови для забезпечення інновац. процесу. Серед очікуваних результатів реалізації завдань нац. інновац. системи до 2025: збільшення частки інновац. продукції в прирості ВВП до 30 %; частки інновац. продукції в обсязі виробництва пром. продукції — до 50 %; підвищення до 60 % частки інноваційно актив. підприємств у промисловості та до 30 % — частки сектора високотехнол. вироб-в у структурі оброб. промисловості; збільшення у 5–7 разів обсягу експорту високотехнол. продукції та технологій.

Завантажити статтю