Інобуття — Енциклопедія Сучасної України

Інобуття

ІНОБУТТЯ́ – філософська категорія, що визначає процес суперечливого розвитку світу та людини у ньому, можливість виходу за межі наявного буття у нові буттєві стани. У сучас. значенні категорія «І.» (Anderessein) походить з філософії Ґ. Геґеля: у його системі буття природи розгортається як І. Абсолют. Ідеї, а дух постає І. природи. І. виражає вихід будь-якого явища на новий щабель розвитку за умов збереження онтологіч. своєрідності. І. людини є влас. буттям, але й іншим відносно поперед. стану (дитина – підліток). У сучас. філософії І. осмислюють передусім як буття ін. особистості, з якою людина може вступити у відчуження або комунікацію. Категорію «І.» іноді трактують як «відкритість буття», яке характеризує комунікат. спрямованість людини і є характерним для екзистенціалізму, комунікат. філософії, персоналізму, екзистенц. антропології, метаантропології. Така відкритість означає толерантність, здатність до діалогу та консенсусу. І. виступає також синонімом потойбіч., трансцендент. буття (за межами емпірич. існування), що натякає на здатність особистості до безмеж. розвитку, виходу за обрії буденності.

Н. В. Хамітов

Статтю оновлено: 2011

Покликання на статтю
Н. В. Хамітов . Інобуття // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2011. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=12323 (дата звернення: 18.06.2021)