Інокентій - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Інокентій

ІНОКЕ́НТІЙ (Сокаль Іван Іванович; 07(19). 01. 1883, м. Корхув, нині Люблін. воєводства, Польща – 14. 05. 1965, м. Смоленськ, РФ) – церковний діяч РПЦ. Магістр богослов’я (1951). Закін. Варшав. духовне уч-ще, Холм. духовну семінарію (нині м. Хелм, Польща; 1906), Київ. духовну академію зі ступ. канд. богослов’я (1910). Відтоді – інспектор Курської духов. семінарії (Росія). 14 жовтня 1912 рукопоклад. у сан священика, того ж року перевед. до м. Рильськ (Курська губ.). Від 1921 – інспектор духов. семінарій у Королівстві сербів, хорватів та словенців, від 1931 служив у Свято-Троїц. церкві Белґрада, від 1940 – її настоятель. 1944–45 звертався до Священ. синоду РПЦ з проханням підпорядкувати Белґрад. громаду МП. 1945 патріарх Московський і всієї Русі Алексій І (Симанський) призначив І. благочинним рос. православ. парафій Югославії та нагородив митрою. Від 1950 – ректор Саратов. (РФ), від 1953 – Мінської, від 1956 – Одес. духов. семінарій. Від 1957 – настоятель Успен. собору та секр. Смолен. єпарх. упр. 1959 прийняв чернечий постриг, возвед. у сан архімандрита, а 10 травня того ж року хіротонізов. на єпископа Смоленського й Дорогобузького. Від 1964 – на спокої.

Т. А. Поліщук

Стаття оновлена: 2011