Інокентій - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Інокентій

ІНОКЕ́НТІЙ (Усов Іван Григорович; 23. 01. 1870, посад Святськ Суроз. пов. Черніг. губ., нині знято з обліку – 16. 02. 1942, х. Писк побл. м. Браїла, Румунія) – церковний діяч Російської Православної Старообрядницької Церкви (РПСЦ). Від 1902 був іноком єпископа Уральського РПСЦ Арсенія (Швецова). 27 квітня 1903 рукопоклад. у сан єпископа Нижньогородського та Костромського. Під час бойових дій 1918–20 підтримував Білий рух. 1920 емігрував до Румунії, відтоді керував Кишинів. єпархією. 1921 на Соборі РПСЦ обраний на митрополита Білокриницького, проте у травні 1922 висланий із Румунії, жив у Королівстві сербів, хорватів і словенців. Від 1923 знову очолював Кишинів. єпархію. Від 1940 – єпископ Тульчинський. 10 травня 1941 возвед. у сан митрополита Білокриницького, але улітку того ж року висланий у м. Ясси (Румунія), а згодом – на х. Писк. Автор низки праць з історії старообрядництва. Виступав за абсолютне відокремлення Церкви від держави.

В. С. Муха

Стаття оновлена: 2011