Інопін Євген Васильович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Інопін Євген Васильович

ІНО́ПІН Євген Васильович (16. 08. 1923, м. Бєлозерськ Вологод. обл., РФ – 30. 01. 2003, Харків) – фізик. Д-р фіз.-мат. н. (1965), проф. (1970). Засл. діяч н. УРСР (1978). Учасник 2-ї світ. війни. Закін. Харків. ун-т (1952). Від 1953 – у ННЦ «Харків. фіз.-тех. ін-т» НАНУ: нач. відділу (1973–76) і лаб. (1983–97) теорії ядра, водночас заст. дир. з наук. роботи (1973–83), пров. н. с. (від 1997). Співавтор теорії дифракц. розсіювання адронів ядрами та теорії розсіювання електронів на ядрах. Під його кер-вом здійснено детальні розрахунки масиву ядер. даних за допомогою методу самоузгоджуваного поля. Зробив вагомий внесок у розвиток теорії несферичності легких атом. ядер. У межах конституйов. кварк. моделі виконав розрахунки в теорії структури баріонів, їх ширин у процесах розпаду (баріонні резонанси) та за ін. параметрів.

Пр.: Рассеяние электронов и альфа-частичная модель ядра // ЯФ. 1965. № 2; Метод Хартрі–Фока в теорії ядра. К., 1982; Лінійні резонансні прискорювачі електронів // Нариси з історії розвитку ядер. фізики в СРСР. К., 1982; Прямі ядерні процеси при середніх енергіях // Дифракц. взаємодії адронів з ядрами. К., 1987 (усі – співавт.).

М. Ф. Шульга

Стаття оновлена: 2011