Інстинкт

ІНСТИ́НКТ (від лат. instinctus — спонука­н­ня) — сукупність вроджених складних актів поведінки, що виникають у тварин певного виду як реакція на зовнішні та внутрішні по­дразне­н­ня. Наук. ви­вче­н­ня І. започаткував Ч. Дарвін. Він уперше довів звʼязок роз­витку І. з істор. формува­н­ням виду, а також з особливостями організації нерв. системи. І. ви­вчали І. Сеченов, І. Па­влов та їхні послідовники. І. є складними без­умов. рефлексами, на основі яких роз­виваються умовні рефлекси. Формуються внаслідок добору природного, міцно закріплюються з мін. латент. періодом (цим пояснюють їхню ефективність). За біол. значе­н­ням І. класифікують на такі групи: харч. (добува­н­ня їжі, запаса­н­ня корму тощо); оборон­ні, або захисні, спрямовані на збереже­н­ня виду — пасивні (завмира­н­ня при дотику, втеча та ін.) й активні (захист за допомогою зубів тощо); статеві, повʼяз. з функціонува­н­ням статевих залоз (статевий потяг, парува­н­ня, міграція риб на нерест тощо); батьків., що виявляються в піклуван­ні про нащадків (будува­н­ня гнізд, годува­н­ня молодняку, навч. захисту, полюва­н­ня тощо); групові (є основою взаємин членів стада, зграї, рою або сімʼї). Поведінку комах майже повністю ви­значають І. У риб і птахів значну частину, у ссавців більшість актів поведінки становлять не І., а умовні рефлекси. І. людини певною мірою під­порядковані її сві­домій діяльності і формуються в процесі вихова­н­ня. Ви­вче­н­ня та викори­ста­н­ня І. має важливе практ. значе­н­ня у тварин­ництві, мислив. госп-ві, боротьбі зі шкідниками с.-г. культур, пере­носниками інфекцій тощо.

Літ.: Крушинский Л. В. Формирование поведения животных в норме и патологии. Москва, 1960; Слоним А. Д. Инстинкт. Загадки врожден­ного поведения организмов. Ленин­град, 1967; Тинберген Н. Социальное поведение животных / Пер. с англ. Москва, 1993.

Л. В. Рябець, А. І. Шушківський

Завантажити статтю