Інстинкт
ІНСТИ́НКТ (від лат. instinctus — спонукання) — сукупність вроджених складних актів поведінки, що виникають у тварин певного виду як реакція на зовнішні та внутрішні подразнення. Наук. вивчення І. започаткував Ч. Дарвін. Він уперше довів зв’язок розвитку І. з істор. формуванням виду, а також з особливостями організації нерв. системи. І. вивчали І. Сеченов, І. Павлов та їхні послідовники. І. є складними безумов. рефлексами, на основі яких розвиваються умовні рефлекси. Формуються внаслідок добору природного, міцно закріплюються з мін. латент. періодом (цим пояснюють їхню ефективність). За біол. значенням І. класифікують на такі групи: харч. (добування їжі, запасання корму тощо); оборонні, або захисні, спрямовані на збереження виду — пасивні (завмирання при дотику, втеча та ін.) й активні (захист за допомогою зубів тощо); статеві, пов’яз. з функціонуванням статевих залоз (статевий потяг, парування, міграція риб на нерест тощо); батьків., що виявляються в піклуванні про нащадків (будування гнізд, годування молодняку, навч. захисту, полювання тощо); групові (є основою взаємин членів стада, зграї, рою або сім’ї). Поведінку комах майже повністю визначають І. У риб і птахів значну частину, у ссавців більшість актів поведінки становлять не І., а умовні рефлекси. І. людини певною мірою підпорядковані її свідомій діяльності і формуються в процесі виховання. Вивчення та використання І. має важливе практ. значення у тваринництві, мислив. госп-ві, боротьбі зі шкідниками с.-г. культур, переносниками інфекцій тощо.
Рекомендована література
- Крушинский Л. В. Формирование поведения животных в норме и патологии. Москва, 1960;
- Слоним А. Д. Инстинкт. Загадки врожденного поведения организмов. Ленинград, 1967;
- Тинберген Н. Социальное поведение животных / Пер. с англ. Москва, 1993.