Інструментальна промисловість - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Інструментальна промисловість

ІНСТРУМЕНТА́ЛЬНА ПРОМИСЛО́ВІСТЬ – галузь машинобудування, підприємства якої виготовляють стандартний або нормалізований (металорізальний, контрольно-вимірювальний, слюсарно-монтажний) інструмент, технологічну оснастку. Продукцію І. п. використовують в усіх галузях нар. госп-ва, а також у побуті. Серед її осн. видів – різці, свердла, фрези, протяжки, зенкери, мітчики, плашки, розвертки, ключі, викрутки, патрони, перехідні втулки, призми, калібри-скоби, калібри, штампи, пресформи, прилади. І. п. у Рос. імперії, у складі якої перебували й укр. землі, не була розвинена. Інструмент для верстат. робіт частково виробляли створені у 2-й пол. 19 – на поч. 20 ст. інструм. цехи великих маш.-буд. з-дів. Потреби пром-сті в інструменті здебільшого задовольняли за рахунок імпорту, зокрема з Великої Британії, Франції, Швеції, Німеччини. Під час 1-ї світ. війни промисловці Рос. імперії змушені були розширювати існуючі та створювати нові інструм. цехи. Перше спеціаліз. підпр-во (з-д з вироб-ва терпуг) виникло 1916 у м. Міасс (нині Челябін. обл., РФ). В Україні галузь зародилася у 1-й пол. 1920-х рр. зі створенням терпуг. з-ду в Луганську (нині Луганський інструментальний завод). 1933 виник Дніпров. карборудн. з-д (нині Запорізький абразивний комбінат). У роки довоєн. п’ятирічок споруджено низку нових інструм. цехів, зокрема на Харківському тракторному заводі і Новокраматорському машинобудівному заводі (м. Краматорськ Донец. обл.), водночас розширено діючі. Осн. розвиток галузь отримала після 2-ї світ. війни. У 1940–60-х рр. введено в дію потужні Вінницький інструментальний завод та Львівський інструментальний завод, організовано дільниці з вироб-ва металорізал. інструменту на Одеському заводі важкого кранобудування та Львівському автобусному заводі, реконструйовано луган. і запоріз. з-ди, перепрофільовано низку підпр-в ін. галузей на випуск інструменту та технол. оснастки. Збільшення кількості підпр-в дозволило покращити їхню спеціалізацію, значно скоротити дублювання вироб-ва, ширше впроваджувати методи конвеєр. обробки, механізацію та автоматизацію вироб-ва. 1963 освоєно вироб-во інструментів із синтет. алмазів на Львів. і Харків. інструм. з-дах. 1966 стало до ладу найбільше підпр-во в Європі – Полтав. з-д штуч. алмазів і алмаз. інструментів (нині Полтавський завод алмазного інструменту). У 1960–70-х рр. в Україні створ. інструм. вироб-во універс. збірної переналагоджув. оснастки для мех. обробки і штампувал.-заготівел. вироб-ва. Базовим із виготовлення цієї продукції був Харківський завод технологічної оснастки. По кооперації окремі види цієї оснастки були розміщені на понад 100 підпр-вах України, серед них – Південний машинобудівний завод (Дніпропетровськ), з-д «Арсенал» (Київ), Новокраматор. маш.-буд. з-д та ін. Україна забезпечувала цим прогресив. видом технол. оснащення усі маш.-буд. підпр-ва СРСР (див. також Бориславський завод штучних алмазів і алмазного інструменту, Кам’янець-Подільський завод твердосплавного деревообробного інструменту, Київський завод технологічної оснастки, Харківський завод штампів і пресформ, Харківський інструментальний завод, Чернігівський інструментальний завод). Серед зарубіж. країн розвинену І. п. мають РФ, США, Велика Британія, Німеччина та Японія. У світ. інструм. вироб-ві розвиток галузі спрямовано на збільшення швидкостей різання, стійкості за рахунок використання синтет. надтвердих матеріалів, злиття великих інструм. фірм, напр. Sandvik–Valentine–Iscax, об’єднання підпр-в Sandvik–МКТС (Москва). Фірма Sandvik Coromant є світ. лідером з вироб-ва твердосплав. інструменту і постачає свою продукцію у 60 країн світу. Використання такого інструменту є важливим показником індустр. розвитку країни (75 % стружки знімається твердосплав. інструментом). До 1992 Україна випускала понад 500 т твердосплав. інструменту щороку. Нині в Україні твердосплавні інструменти розробляють та виготовляють такі підпр-ва, як «Артем», «Інма», «Мікропорошкові технології», наук.-вироб. фірма «Мікросін» (усі – Київ), «Укртвердосплав» (Донецьк; вироб. потужності – бл. 300 т продукції щороку), Київ. з-д реле та автоматики та ін. Одним із найпотужніших виробників твердосплав. інструменту є Черніг. інструм. з-д, потенц. можливості має також Світловодський казенний комбінат твердих сплавів та тугоплавких металів (Кіровогр. обл.). Об’єм світ. ринку металооброблювал. інструменту оцінюється в 17 млрд євро, 20 % світ. вироб-ва забезпечується нім. виробниками. Інструмент для точіння і фрезерування випускають 119 фірм, для свердлення, протягування, нарізання різьби – 81, вироб-ва інструм. патронів і перехід. конусів – 78, дискових пил і пилкових полотен – 65, абразив. інструменту та матеріалів – 48. Гол. замовниками різал. інструментів є підпр-ва маш.-буд., електротех., автомоб., авіакосміч. та ін. галузей пром-сті. Серед осн. напрямів розвитку І. п. в Україні – використання досягнень у нанотехнологіях для створення принципово нових інструм. матеріалів; використання багатогран. неперезагострюв. пластин; модифікація діючих інструм. матеріалів та застосування під час виготовлення інструментів синтет. надтвердих матеріалів (алмази, ельбор, гексаніт тощо), а також композиц. різал. кераміки; використання малорозмір. твердосплав. інструментів у моноліт. виконанні; використання зносостій., багатошар. нанопокриттів, які наносять на тверді сплави і швидкорізал. інструм. сталі; твердотільна імплантація карбідів тугоплавких матеріалів у поверхневі шари інструм. сталей при локал. нагріві поверхні променем лазера; розробка конструкцій збір. інструменту за модул.-агрегат. принципом з регулювал. різал. кромками; оснащення верстатів із числовим програм. керуванням інструм. системами і різал. інструментом з високим рівнем уніфікації та стандартизації гол. параметрів та базових поверхонь; подальше поліпшення умов експлуатації різал. інструменту за рахунок мастильно-охолоджувал. рідини діагностики стану інструменту в автомат. режимі. Наук. дослідж. у цій галузі проводять в Ін-ті надтвердих матеріалів (Київ) та Харків. фіз.-тех. ін-ті НАНУ, «Укрверстатінпромі» (Харків); фахівців готують у Нац. тех. ун-ті «Харків. політех. ін-т», Нац. тех. ун-ті України «Київ. політех. ін-т», Сум. та Хмельн. ун-тах, Донбас. маш.-буд. академії, Запоріз. та Севастоп. тех. ун-тах тощо. Серед відомих укр. науковців галузі – С. Братан, Ю. Внуков, А. Грабченко, В. Залога, Г. Клименко, С. Клименко, М. Мазур, Є. Мироненко, М. Новиков, Н. Равська, В. Фадєєв, Ф. Якубов.

Літ.: Семенченко И. И. Режущий инструмент. Конструирование и производство. Москва; Ленинград, 1936–44. Т. 1–4; Инструментальное производство СССР: Сб. ст. Москва, 1967; Бем И. C., Крыжановский Б. Н. Развитие инструментального производства. К., 1979; Крыжановский Б. Н. Вспомогательное производство машиностроения. К., 1983; Геллер Ю. А. Инструментальные стали. Москва, 1983; Фадюшин И. Л., Музыкант А. Я., Мещеряков А. И. и др. Инструмент для станков с ЧПУ, многоцелевых станков и ГПС. Москва, 1990; Верещака А. С. Работоспособность режущего инструмента с износостойкими покрытиями. Москва, 1993; Новиков Н. В. и др. Инструменты из сверхтвердых материалов. Москва, 2005; Сверхтвердые материалы.

Получение и применение: В 6 т. К., 2007.

І. С. Калиниченко , Л. С. Кравченко, А. І. Грабченко

Стаття оновлена: 2011