ІНСУ́ЛЬТ (від латинського insulto — скачу, стрибаю) — гостре поруше­н­ня мозкового кровообігу. Може виникати в головному (мозковому, або церебральному) та спин­ному (спінальному) мозку. За характером патологічного процесу інсульт класифікують на геморагічні й ішемічні. Геморагічний інсульт — крововилив у речовину мозку (паренхіматозний), шлуночки головного мозку (вентрикулярний), під оболонки мозку (субарахноїдальний, субдуральний, епідуральний або по­єд­нані форми). Внутрішньочерепний крововилив від­бувається у результаті роз­риву мозкової судини при гіпертонічній хворобі, артеріальній аневризми, артеріовенозної мальформації, внаслідок вазомоторних порушень, які викликають тривалий спазм, парез або параліч стінок судин мозку, під­вище­н­ня їхньої проникності, по­шкодже­н­ня цілісності з витоком крові в тканини та утворе­н­ням гематоми або з потрапля­н­ням крові у церебро­спінальну рідину. Роз­риви патологічно змінених стінок судин найчастіше виникають при різких колива­н­нях артеріального тиску, особливо при значному його під­вищен­ні. Ішемічний інсульт — інфаркт мозку, який виникає у певних його ділянках при недо­статньому регіонарному кровопо­стачан­ні. Залежно від причин таких порушень роз­різняють тромботичний та нетромботичний І. Тромботичний роз­вивається внаслідок повної або часткової оклюзії артерій, які по­стачають кров до мозку, тромбами, емболами, атеро­склеротичними бляшками. Нетромботичний виникає за умов дифузних атеро­склеротичних уражень судин мозку, при ангіоспастичних станах, зовнішній ком­пресії артерій голови та шиї, що призводить до судин­но-мозкової недо­статності. Інсульт є однією з основних причин смертності в усьому світі (посідає 3-є місце, по­ступаючись серцево-судин­ним захворюва­н­ням і зло­якісним ново­утворе­н­ням). За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, щороку уражає 5,6–6,6 млн осіб. Щорічна кількість хворих на інсульт в Україні становить 100–120 тисяч осіб (від 266,3 в 2001 до 282,9 в 2009 на 100 тисяч населе­н­ня). Спів­від­ноше­н­ня геморагічних та ішемічних інсультів в Україні — 1:4,5, у роз­винених країнах Європи — 1:7.

Серед причин роз­витку інсульту — артеріальна гіпертензія, гіпертонічна хвороба, атеросклероз, поруше­н­ня метаболізму (гіперліпідемія, ожирі­н­ня, гіперглікемія, діабет), ревматизм, генетична схильність до судин­них захворювань з поруше­н­ням мозкового і коронарного кровообігу. Істотну роль ві­ді­грають вікові зміни судин, тютюнопалі­н­ня, зло­вжива­н­ня алкоголем, гіподинамія. Клінічні прояви інсульту залежать від його виду та локалізації церебрального ураже­н­ня. Геморагічний інсульт роз­вивається пере­важно у віці 45–60 р. як у чоловіків, так і в жінок. Проявляється раптово, пере­важно вдень, як правило, після емоційного або фізичного пере­напруже­н­ня. Серед перших ознак захворюва­н­ня — несподіваний гострий головний біль, блювота, поруше­н­ня сві­домості, збільше­н­ня частоти диха­н­ня та пульсу, поруше­н­ня рухів однієї з кінцівок або половини тіла, під­вище­н­ня артеріального тиску. При неврологічному обстежен­ні виявляють вогнищеву симптоматику в половині тіла, протилежній ураженій пів­кулі головного мозку, яку ви­значають локалізацією крововиливу. Залежно від тяжкості клінічного пере­бігу геморагічного інсульту роз­різняють декілька його форм. Найгострішій з них властиві раптовий (протягом кількох хвилин) роз­виток глибокого коматозного стану, швидке поруше­н­ня жит­тєвих функцій, летальний кінець. Такий пере­біг спо­стерігають при об'ємних крововиливах у великі пів­кулі мозку, його стовбурові від­діли, мозочок з потрапля­н­ням крові у шлуночки мозку та ураже­н­ням жит­тєво важливих центрів продовгуватого мозку. Гостра форма інсульту починається раптовим (протягом кількох годин) погірше­н­ням стану та роз­витком помірних неврологічних порушень, які при своєчасному за­стосуван­ні лікувальних заходів можна стабілізувати. Таку форму спричиняють крововиливи в бічні від­діли пів­куль великого мозку. Під­го­стрій формі властиве чергува­н­ня прояву симптомів з короткочасним покраще­н­ням стану. Її зумовлюють не­значні діапедезні крововиливи в білу речовину пів­куль головного мозку. В осіб похилого та старечого віку мозкові крововиливи мають менш виражений пере­біг, ніж у молоді, часто не су­проводжуються виразними загальномозковими явищами і температурними реакціями. На ішемічний інсульт пере­важно хворіють особи середнього та похилого віку (частіше чоловіки). Перед­умовою його роз­витку бувають короткочасні поруше­н­ня мозкового кровообігу — т. зв. транзиторні ішемічні стани. Ішемічний інсульт виникає вранці або вночі після гарячої ванни, надмірного вжива­н­ня алкоголю, внаслідок дії емоційних чин­ників. Вогнищеві неврологічні симптоми формуються протягом декількох годин або навіть 2–3 днів. Значно рідше від­бувається гострий апоплектиформний роз­виток інсульту, коли виразні неврологічні поруше­н­ня виникають від­разу, що характерно для емболії мозкових артерій. Клінічною ознакою ішемічного інсульту є пере­важа­н­ня вогнищевих симптомів над загальномозковими (остан­ні часто від­сутні взагалі). Неврологічна симптоматика залежить від судин­них басейнів, у яких порушується кровопо­стача­н­ня від­повід­них ділянок головного мозку, з урахува­н­ням стану колатерального кровообігу в пів­кулях мозку. Частота інфарктів ділянок мозку, кровопо­стача­н­ня яких забезпечують гілки внутрішніх сон­них артерій, значно пере­вищує (в 3–5 разів) частоту ішемічних уражень від­ділів мозку, до яких кров по­стачають хребтові й базилярні артерії. Найчастіше в межах ділянок внутрішніх сон­них артерій інфаркт мозку роз­вивається в басейні середньої мозкової артерії. Діагностують інсульт за даними анамнезу, клінічними проявами та результатами лабораторних досліджень. Най­інформативнішими вважають ультра­звукові та нейровізуальні методи. Вони дають можливість при геморагічному інсульті локалізувати, встановити величину та роз­по­всюдженість внутрішньочерепного крововиливу, наявність і ступінь зміщень мозкових та судин­них структур, викликаних гематомою; при ішемічному інсульті — виявити ступінь стенозува­н­ня та наявність оклюзій мозкових судин, які зумовили роз­виток і поширеність ішемічного ураже­н­ня від­повід­них ділянок головного мозку, ви­вчити динаміку метаболічних порушень у зоні церебральної ішемії. Лікувальні заходи при інсульті необхідно впроваджувати невід­кладно та диференці­йовано з урахува­н­ням стану хворого і характеру патологічного процесу в головному мозку. Хворих шпиталізують у спеціалізовані неврологічні від­діле­н­ня або інсультні центри, де, крім медикаментозного лікува­н­ня, можна здійснювати нейрохірургічні втруча­н­ня з видале­н­ня гематом, а також забезпечувати інтенсивну терапію і реанімацію. Лікува­н­ня геморагічного інсульту спрямоване на ліквідацію крововиливу та набряку мозку навколо вогнища, зниже­н­ня внутрішньочерепного й артеріального тиску, нормалізацію жит­тєвих і вегетативних функцій. Сут­тєве значе­н­ня має термінове за­стосува­н­ня нейрохірургічних втручань з видале­н­ня масивних внутрішньочерепних гематом, артеріальних і артеріовенозних аневризм, роз­риви яких у більшості випадків спричинять роз­виток субарахноїдальних крововиливів. Лікува­н­ня ішемічного інсульту полягає у покращен­ні кровопо­стача­н­ня мозку шляхом нормалізації серцевої діяльності, збільшен­ні притоку крові до мозку, особливо до спазмованих регіонарних мозкових артерій. Терапію також спрямовують на нормалізацію згортальних властивостей крові, під­вище­н­ня резистентності мозкової тканини до гіпоксії, покраще­н­ня мікроциркуляції, колатерального кровотоку та церебрального метаболізму в зоні ішемічного ушкодже­н­ня мозку. Під час стабілізації стану хворих для від­новле­н­ня порушених мозкових, особливо рухових, функцій за­стосовують комплекс заходів медичної реабілітації. Профілактика інсульту полягає у корекції чин­ників ризику. З цією метою використовують антиагреганти, антикоагулянти, здійснюють купірува­н­ня артеріальної гіпертензії, корекцію гіперхолестеринемії тощо.

Вагомий внесок у ви­вче­н­ня про­блем діагностики й лікува­н­ня (зокрема хірургічного) інсульту зробили українські нейрохірурги А. Ромо­данов та Г. Педаченко.