Інтелектуалізм - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Інтелектуалізм

ІНТЕЛЕКТУАЛІ́ЗМ (від лат. intellectualis – розумовий) – напрям у філософії та психології, який розглядає пізнання насамперед через інтелект, абсолютизує мислення, відмежовуючи їх від емпірики; пріоритет розуму над сферою чуттєвості; насиченість думками та ідеями, концептуальна змістовність, вияв розумового й духовного начал. В антич. філософії (Сократ, елеати, платоніки) єдино достовірним вважали інтелектуал. пізнання, заперечуючи істинність чуттєвого. У Новий час І. змагався проти однобіч. сенсуалізму (Р. Декарт, картезіанці, Р. Прайс). І. наявний: у логіч. структурах мови; рац. модальності форм спілкування; картезіан. онтології самосвідомого суб’єкта («мислю, отже, існую»); умогляд. рефлексії; теоріях І. у філософії, психології, логіч. позитивізмі; особистій псих. схильності до дискурсив. мислення; сусп. авторитеті й цінуванні розуму, пізнання, науки; математиці як універс. мові опису реальності; інтелектуалізації праці, ефективності техніки, рац. побуті, способі життя. І. виник у Європі в добу Просвітництва як запорука домінування та влади інтелекту над зовн. (фіз., біол. тощо) і внутр. (тілесно-чуттєвою, інстинктив.) природою. І. – спосіб підпорядкування природ. сил розум. волі з метою доціл. орг-ції буття. Цивілізація завдячує І. найвищими досягненнями науки, техніки, права. І., втілений в інформ. технологіях та комп’ютер. мережах, реалізується у глобал. штуч. інтелекті, який фактично керує техносферою і визначає режим життєдіяльності сучас. сусп-ва. Помилково й небезпечно абсолютизувати І., адже він не гарантує розв’язку всіх питань. І. суперечливо виявився у сфері морал. стосунків (рац. етика) і худож. практиці (концептуалізм). І. частково дотичний до гуманістич. цілей та цінностей, але може бути використаним і для негатив., антигуман. проектів. Хибно також нехтувати І.: якщо рац. самовладання ослаблене, з підсвідомості виринають деструктиви («немотивоване» злочинство, спонтанні девіації тощо). Не тільки «сон розуму народжує чудовиськ», а й І., позбавлений гармоній. морал., естет., реліг. духовності.

В Україні І. традиційно критикували на користь «філософії серця». Питання конкуренції між розумом та «серцем» полягало в тому, що з них керуватиме волею і покликанням. Внесок укр. філософії у світ. дискусію про гармонію чи дисгармонію інтелекту та «інстинкту» сприяв уточненню меж чинності І. У сучас. Україні І. виявляється в інтелектуал. поезії, романі, театрі, образотвор. мист-ві. Інтелектуал. інтуїція в теоретиків підсилена укр. евристикою чуттєвості. Інтелектуали (як і на Зх.) здебільшого опонують владі, не маючи дієвих важелів впливу на соц.-політ. ситуацію. Перспективи І. пов’язані з об’єднанням європ. і глобал. інтелектуал. життя (проект глобал. інтелектуал. уряду). Див. також Бездуховність, Раціоналізм.

І. К. Мойсеїв

Стаття оновлена: 2011