Інтенсивність

Визначення і загальна характеристика

ІНТЕНСИ́ВНІСТЬ (від лат. intensio — напруже­н­ня, посиле­н­ня) — ступінь напруже­н­ня, посиле­н­ня; кількісна оцінка частоти певних подій, процесів, явищ тощо. В акустиці також роз­глядають поня­т­тя «І.» (сила звуку), що по­значає середню за часом енергію, яку пере­носить акустична хвиля за одиницю часу через одиничну площу, перпендикулярну напряму пошире­н­ня хвилі. І. звуку вимірюють у Дж/(м²сек.) або Вт/м², а також у дБ.

Термін «І. землетрусу» вживають для ви­значе­н­ня сили поштовхів у земній поверх­ні.

І. ви­промінюва­н­ня — енергет. характеристика електромагніт. ви­промінюва­н­ня, що поширюється в певному напряму, пропорційна квадрату амплітуди його хвилі. І. ви­промінюва­н­ня залежить від часу і напряму пошире­н­ня. У фотометрії рівно­значне поня­т­тям «опроміне­н­ня», «освітленість» і «поверх­нева густина потужності ви­промінюва­н­ня». Вживається також, коли конкрет. спектрал. і просторовий роз­поділ неві­домий або не­значний, а необхідно ви­значити лише абсолютне значе­н­ня фіз. ефекту внаслідок дії ви­промінюва­н­ня. У спектро­скопії під час спектрал. аналізу ви­значають І. спектрал. лінії, що пропорційна спектрал. густині потоку ви­промінюва­н­ня і залежить від умов, у яких знаходиться середовище ви­промінюва­н­ня, — температури, концентрації джерел ви­промінюва­н­ня тощо.

Інтенсивність праці (І. п.) — соціально-економічна категорія, що характеризує затрати мускульної (фізичної) та нервової енергії людини за одиницю часу для отрима­н­ня певних результатів праці. Вона повʼязана із су­спільно корис. затратами енергії працівника, спрямов. на створе­н­ня продукту, і не характеризується тими затратами енергії людини, які організм витрачає на протидію не­сприятливому впливу елементів вироб. середовища, пере­боре­н­ня влас. негатив. ставле­н­ня до роботи тощо. І. п. є фактором продуктивності праці. У свою чергу, важкість праці повʼязана з від­творе­н­ням робочої сили й характеризує міру впливу всієї сукупності елементів умов праці на функціонал. стан та здоровʼя людини. Кількісна від­мін­ність між інтенсивністю та важкістю праці полягає в тому, що важкість ви­значають продуктивні та не­продуктивні затрати робочої сили, тоді як інтенсивність — тільки продуктивні, що реалізуються в корис. результаті праці. Інтенсивність і напруженість праці від­різняються кількісно та за якісними параметрами. Кількісно інтенсивність менша від напруженості, оскільки в реал. умовах завжди присутні не­продуктивні затрати праці. Якісну від­мін­ність між інтенсивністю та напруженістю спричинюють зміни в динаміці праце­здатності — чим вища праце­здатність, тим вищою може бути інтенсивність. Посиле­н­ня втоми та зниже­н­ня праце­здатності порушують функціонал. рухливість і робочий динам. стереотип. Коли працівник намагається компенсувати зниже­н­ня праце­здатності та нівелювати втому, зростають затрати енергії (не­продуктивні затрати) й під­вищується напруженість праці. За критерієм субʼєкта праці ви­окремлюють індивід. і групову інтенсивність, інтенсивність сукупного працівника під­приємства, інтенсивність сукупного працівника нац. економіки. Середній рівень су­спільно необхід. І. п. повинен від­повід­ати рівню роз­витку продуктив. сил. Оптимал. (нормал.) І. п. — кількість праці за одиницю часу, що до­зволяє мінімізувати втрати устаткува­н­ня та робочої сили з урахува­н­ням дотрима­н­ня необхід. організац.-екон. умов та фізіол. обмежень. Планову І. п. ви­значають планові затрати праці за одиницю часу (встановлюють на конкрет. період часу). Фактична І. п. залежить від конкрет. організац.-тех. і соц. роз­витку під­приємства, характеризує реал. затрати праці за одиницю часу і може бути ви­значена за даними оператив. обліку за минулий період. Усі методи оцінюва­н­ня І. п. обʼ­єд­нано в три групи, кожна з яких охоплює тільки один вид методів, що базуються на психофізіол. чи конкретно-соц. дослідж. або на дослідж. роботи й оцінюван­ні її результатів. Серед методів першої групи найпоширеніший калориметричний. Він до­зволяє ви­значати межі мін. і макс. затрат праці в певних організац.-тех. умовах виробництва. Однак результати, отримані за допомогою цього методу, від­ображають не тільки вироб., але й невироб. витрати. Значні неточності він допускає й у вимірюван­ні І. п. у працівників, що виконують трудові процеси з най­простішими трудовими рухами без зусиль або зі знач. питомою вагою статич. навантаже­н­ня і нервово-ро­зумових елементів. Сутність методів, в основу яких покладено конкретно-соц. дослідж. чи дослідж. субʼєктив. стану працівників, полягає в отриман­ні інформації про втому і праце­здатність виконавців шляхом їхнього опитува­н­ня. Існує багато методик одержа­н­ня такої інформації, найпопулярніші серед яких роз­роблені Г. Черкасовим, а також автор. колективом НДІ праці (Москва). Крім роз­глянутих, широко використовують методи, що базуються на дослідж. роботи й оцінюван­ні її результатів: ви­значе­н­ня виробітку продукції за одиницю часу, темпу та обсягу роботи, коефіцієнта викори­ста­н­ня робочого часу та низки ін. екон. показників.

Літ.: Гомберг Я. И. Редукция труда. Москва, 1965; Черкасов Г. Н. На­учная организация труда. Москва, 1967; Крушельницька Я. В. Фізіологія і психологія праці: Під­руч. К., 2003; Економіка праці та соціально-трудові від­носини: Під­руч. К., 2009.

Л. В. Щетініна

Інтенсивність природокористува­н­ня (І. п.) — ступінь (міра) мас­штабності та глибини викори­ста­н­ня природних ресурсів, що забезпечує задоволе­н­ня су­спільних потреб з урахува­н­ням пріоритетності ефекту від­творе­н­ня та збереже­н­ня для нинішніх і при­йдешніх поколінь цілісного ресурсного й середовищного потенціалу ландшафтних комплексів. Осн. інтеграл. показником І. п. є величина масо­енергооб­міну та одержа­н­ня ефекту природокористува­н­ня за одиницю часу у певних гео­простор. межах. І. п. ви­значають роз­міром частки використовуваного природ. ресурсу екосистеми стосовно всього її потенцій. запасу.

М. А. Хвесик

Завантажити статтю