Інтернатура - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Інтернатура

ІНТЕРНАТУ́РА (від лат. internatus – вирощений поміж) – обов’язкова форма післядипломної підготовки випускників усіх факультетів медичних і фармацевтичних вищих закладів освіти 3–4-х рівнів акредитації, після закінчення якої їм присвоюють кваліфікацію лікаря (провізора) – фахівця певної галузі. Осн. завданням І. є підвищення рівня практ. підготовки випускників вищих мед. (фармацевт.) закладів освіти 3–4-х рівнів акредитації, їхньої профес. готовності до самост. лікар. (провізор.) діяльності. Проводять у формах очно-заоч. навч. на каф. мед. (фармацевт.) вищих закладів освіти 3–4-х рівнів акредитації і закладів мед. (фармацевт.) післядиплом. освіти та стажування в базових установах і закладах охорони здоров’я. До І. зараховують випускників мед. і фармацевт. ВНЗів 3–4-х рівнів акредитації після складання держ. іспитів та присвоєння кваліфікації лікаря (провізора) й отримання диплома з певної лікар. (провізор.) спеціальності. Навч. триває 1– 2 р. (залежно від спеціальності), після чого лікарі (провізори) підлягають атестації для визначення рівня знань і практ. навичок з присвоєнням звання лікаря (провізора) – фахівця з певної спеціальності.

О. М. Ціборовський

Стаття оновлена: 2011