Інтернаціоналізми - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Інтернаціоналізми

ІНТЕРНАЦІОНАЛІ́ЗМИ – слово або вислів, що належать до спільноетимологічного фонду ряду мов, близьких за походженням або історичною належністю до певної зони. І. є важливим джерелом спіл. лексики та фразеології (особливо термінів) у мовах, де вони поширені. І. виникли у великих об’єдн. мов світу, що утворили 5 осн. зон: європ., включаючи мови європ. походження поза Європою (латино-грец. за мовною основою); ізраїл. (гебрей.); близько- й середньосх. (арабо-перська); індій. (санскритська, індоарійська); позарос. далекосх. (китайська). До проміж. зони належали мови колиш. СРСР з такими рисами: перехід. характер (від європ. до ін. зон); роль рос. мови як посередника і джерела європ. і суто ареал. І., що походять із самої рос. мови (завод, область, самовар) або мов ін. народів колиш. СРСР, переважно тюркських (буран, чемодан, шашлик). Найвпливовіша – європ. зона, до якої належить і укр. мова. Порівняйте: укр. – культура, медицина, юстиція, апріорі; граматика, театр, філософія; нім. – Kultur, Medizin, Justiz, a priori; Grammatik, Theater, Philosophie; франц. – culture, medicine, justice, a priori; grammaire, théâtre, philosophie; англ. – culture, medicine, justice, a priori; grammar, theatre, philosophy < лат. – cultura, medicina, justitia, a priori; grammatica, theatrum, philosophia < грец. – γραμματιϰή, υέατρον, ϕιλοσοϕία. Остан. часом вплив цієї зони поширюється на інші. Спробою свідомого вироблення засобів міжнар. мовного спілкування, якому сприяло виникнення І., є т. зв. допоміжні міжнар. (штучні) мови, вивченням яких займається інтерлінгвістика.

Літ.: Акуленко В. В. Вопросы интернационализации словарного состава языка. X., 1972; СУЛМ. Лексика і фразеологія. К., 1973; Ткаченко О. Б. Мова і національна ментальність (Спроба сучасного синтезу). К., 2006.

О. Б. Ткаченко

Стаття оновлена: 2011