Інтерпретація - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Інтерпретація

ІНТЕРПРЕТА́ЦІЯ (лат. interpretatio, від interpreter – роз’яснюю, перекладаю) – зображення, дешифрування чи моделювання однієї системи (тексту, твору, подій, фактів життя) в іншій – конкретніше визначеній, зрозумілішій чи загальноприйнятій. У мист-ві І. – форма передавання, відтворення худож. явища; характерне виконання літ., муз., театр. текстів: так реалізується співучасть виконавця у створенні можливих варіантів передачі змісту тексту. У сучас. логіці та методології науки І. є побудовою систем об’єктів, які складають предметну обл. значень базових термінів досліджув. теорії та відповідають вимогам істинності її положень. І. здійснюють шляхом ізоморф. відображення елементів вихід. теорії в елементах іншої, змістовно фіксов. системи, що реалізує аксіоми (чи принципи) теорії, має спіл. з нею структуру. Таких систем може бути багато. Окрему реалізацію аксіом теорії, вибраної з множини її І., називають моделлю. І. – процедура, зворотна формалізації. І. є семантичною, якщо її здійснюють у межах формалізов. виразів теорії; полягає у знаходженні таких їхніх значень, за яких вони перетворюються на істинні твердження. І. є емпіричною, якщо відбувається шляхом переведення теор. висловлювань у фактологічні, що потребує операціоналізації понять та їхнього зіставлення з результатами вимірювань емпірич. об’єктів теорії. І. посилює пізнавал. цінність теор. систем і, зводячи абстрактні терміни до конкретних, відкриває шлях до перевірки положень досліджув. теорії.

С. Б. Кримський

Стаття оновлена: 2011