Інтоксикація

ІНТОКСИКА́ЦІЯ (від ім..., ін... і грец. τοξιϰόν — отрута) — патологічний стан, зумовлений загальною дією на організм токсичних речовин ендоген­ного (внутрішнього) або екзоген­ного (зовнішнього) походже­н­ня. До екзоген. токсинів належать отрути тварин. і рослин. походже­н­ня (бактеріал. токсини, зміїна отрута тощо), пром. отрути (мишʼяк, свинець, бензол тощо), ліки (при при­йомі без контролю лікаря або індивід. нес­прийнятливості), бо­йові отруйні речовини. До ендоген. — речовини, що виникають в організмі при тяжких захворюва­н­нях печінки і нирок, поруше­н­нях обміну речовин, діяльності залоз внутр. секреції, екс­тремал. станах, а також мікробні токсини (при інфекц. хворобах), продукти роз­паду тканин (при зло­якіс. пухлинах, опіках та ін.). Ендоген. І. — отрує­н­ня продуктами жит­тєдіяльності бактерій, що знаходяться в організмі. І. речовинами, що виникають в організмі, називають аутоінтоксикацією, отрує­н­ня гормонал. продуктами — токсикозом (токсикозом іноді називають і отрує­н­ня екзоген. отрутами). Хвороботворна дія отрут залежить від їхньої кількості, тривалості впливу, фіз.-хім., біол. властивостей, а також від ре­активності організму. Отруйні речовини можуть діяти без­посередньо на тканини або на окремі органи і системи (пере­важно на нерв., серц.-судин­ну та кровотворну) після всмоктува­н­ня, пере­шкоджати насичен­ню крові киснем, порушувати обмін­ні (біо­хім.) процеси. Іноді І. стає провід. патогенет. чин­ником, що ви­значає роз­виток клін. картини (уремія, токсикоінфекції, тиреотоксикоз, токсична дифтерія, токсична диспепсія та ін.). Екзоген­на І. може роз­виватися внаслідок резорбтив. дії отрут під час потрапля­н­ня на шкіру і слиз. оболонки, вдихан­ні парів або аерозолів, надходжен­ні в шлунк.-кишк. тракт. Її характер залежить від токсичності, фіз.-хім. властивостей і кількості отрути, що потрапила в організм. Важливу роль ві­ді­грають стан організму, вік, стать та індивід. особливості, що впливають, зокрема, на кінетику метаболізму отрути в організмі людини. Джерелом І. може бути не сама речовина, що потрапила в організм, а продукти її метаболізму. За умовами виникне­н­ня роз­різняють побут., профес. отрує­н­ня, ураже­н­ня отруй., радіо­актив. речовинами, компонентами ракет. палива, тех. рідинами. Серед побут. отруєнь найпоширенішими є харч. (токсини бактерій, отруйні гриби, рослини) та медикаментозні (пере­дозува­н­ня лікар. засобу, помилковий при­йом ліків, під­вищена індивід. чутливість організму) І. Профес. І. можуть виникати у працівників пром. виробництва і с. господарства, де в технол. процесі за­стосовують або утворюються шкідливі речовини, у випадках недотрима­н­ня захис. заходів і правил техніки без­пеки. За особливостями клін. пере­бігу І. поділяють на гострі й хронічні. Гострі І. виникають при надходжен­ні в організм отруй. речовин у токсич. дозах. Їм властиві гострий початок і виражені симптоми отрує­н­ня. Хронічні І. зумовлює тривалий систематич. вплив на організм малих доз токсич. речовин (як у вироб. умовах, так і в побуті). Механізми ендоген. і екзоген. І. мають багато спільних рис, оскільки ушкоджувал. чин­ником є токсич. агент. Окрім того, І., викликана екзоген. чин­ником, може реалізуватися ендоген. шляхом. Роз­витку І. протистоять детоксикуючі системи організму, що здійснюють хім. пере­творе­н­ня токсич. речовин на менш токсичні або роз­чин­ні речовини, які під­даються виведен­ню з організму (окисле­н­ня, гідроліз, метилува­н­ня та ін.). Ці процеси від­буваються за участі фермент. систем організму, які забезпечують зне­шкодже­н­ня та метаболічні пере­творе­н­ня отруй. речовин. Отрути, що надходять у кров, потрапляють у печінку і частково в ній нейтралізуються. І. роз­вивається при наявності в організмі такої кількості токсич. речовин, що пере­вищує можливості детоксикуючих систем, або при їхній неповноцін­ності. Тяжкість І. ви­значають за величиною токсич. дози і ре­активністю організму. Від­повід­но виділяють І. легкого, середнього та тяжкого ступенів. При І. вживають заходи, спрямовані на виведе­н­ня отрути з організму (викори­ста­н­ня адсорбентів, антидотів, фізіол. роз­чину тощо), нормалізацію функцій організму (препарати, які під­тримують диха­н­ня, діяльність серця). При тяжкій І. за­стосовують методи інтенсив. терапії і реанімації; при не­знач. отрує­н­нях — вітамінотерапію, а також симптоматичні засоби. У психіатрії термін використовують на по­значе­н­ня стану т. зв. метафіз. (філос.) І. — псих. роз­ладу, який спо­стерігається пере­важно при шизофренії в під­літк. віці і полягає у прагнен­ні вирішувати абстрактні глобал. про­блеми, від­сторонюючись від реал. дійсності.

Завантажити статтю