Інтонологія — Енциклопедія Сучасної України

Інтонологія

ІНТОНОЛО́ГІЯ (від лат. іntono – голосно вимовляю і ...логія) – розділ мовознавства, що вивчає інтонацію в її структурних, функціональних, комунікативних та стилістичних аспектах. Об’єкт І. – звуковий бік мовлення в його систем. (літ., або кодифіковане, спонтанне, діалектне) і функціонал.-стильових (публічне, розмовно-побут., сценічне та ін.) різновидах. І. встановлює значення і форми тонал., динам., темпорал. характеристик мовлення у зв’язку з семантикою висловлення та його комунікат. спрямуванням; залежність акустич. змін у висловленні від його семантики, синтаксич. форми, ситуації спілкування, мети комунікації, стилю мовлення тощо; інтонац. особливості певної мови, її типол. риси та універсалії. Одиниці І. – інтонац. контур (містить тонал. і динам. контури), інтонема, інтонац. структура висловлення, фрази, синтагми. І. розглядає зміни частоти осн. тону та інтенсивності, а також часові характеристики висловлення у їхньому акустич. вираженні. В Україні І. розвивається від 1960-х рр.

А. Й. Багмут

Статтю оновлено: 2011

Покликання на статтю
А. Й. Багмут . Інтонологія // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2011. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=12427 (дата звернення: 17.04.2021)